Наша країна переживає зараз найстрашніше випробування в своїй новітній історії. Загарбницька війна з боку Росії вже призвела до масштабних руйнувань, підірвала економіку, яка зараз тримається на допомозі західних союзників та зробила біженцями більше третини населення. За даними ООН, з 24-го лютого минулого року по 3 січня 2023-го в країнах Європи для тимчасового захисту зареєстровано близько 8 млн українців. Ці люди починають пристосовуватися до місцевого життя і багато хто з них не збирається вертатися додому після закінчення війни. Отже, постає питання: а чи відбудеться взагалі відновлення України і хто працюватиме на тисячах об’єктів інфраструктури та житлового фонду, які потрібно буде ремонтувати/ відновлювати/ будувати з нуля?
Міжнародна трудова допомога
Досить очевидно, що без залучення великої кількості трудових мігрантів з-за кордону це завдання не вдасться виконати. В останні роки багато українських спеціалістів галузі будівництва від’їжджали на роботу за кордон і невідомо чи захочуть повертатися додому. Європейські зарплати набагато вищі за українські і не стимулюють їхати працювати на рідній землі. Міжнародні партнери надаватимуть фінансування на відбудову, але не привезуть робітників. Цим потрібно буде займатися українському уряду, розробляти реалістичну міграційну стратегію та стимулювати залучення іноземної робочої сили. Багато хто з українців боїться напливу іноземців до нас. Але без трудових мігрантів не може обходитися ні одна з розвинутих країн сьогоднішнього світу. Навіть Китай.
Давайте поглянемо на вплив трудової міграції на ринок праці різних країн та їх економічне зростання. За останні десять років трудові мігранти забезпечували 47% приросту робочої сили в США і 70% у Європі. Потрапляли ці люди до розвинутих країн різними шляхами – отримували запрошення на роботу (меншість), користувалися сімейними зв’язками, в якості біженців та нелегально.
Трудові мігранти становили 22% співробітників у зростаючих технологічних галузях США та 15% – у Європі. До цих спеціальностей відноситься сфера охорони здоров’я, наука та інженерія. Водночас трудові мігранти становили значний відсоток (у Європі 24% та США 28%. – Gazeta.ua) у тих професіях, в які місцеві мешканці не хотіли йти – ручна праця на виробництві, оператори верстатів та машин, монтажники, працівники сервісу. Ці цифри демонструють, що міжнародна трудова міграція значно впливає на економічне зростання навіть найрозвинутіших країн. Там, де збільшується кількість трудових мігрантів, можна очікувати на зростання ВВП країни.
Водночас, трудова міграція вирівнює демографічну ситуацію в країнах, де є велика частка пенсіонерів. Більшість мігрантів – люди молоді і здатні працювати багато років. В таких країнах, як Канада, Австралія, Нова Зеландія трудова міграція вже багато десятиліть грає визначальну роль в економічному зростанні. Міграційними питаннями там займаються окремі міністерства, які регулюють міграційні потоки, виходячи з потреб ринку праці. Також постійно проводяться рекламні кампанії за кордоном, розповсюджується інформація про переваги життя та роботи в цих країнах. Крім цього, ці ж міністерства відповідають за соціалізацію іноземців, які повинні не тільки добре працювати, але й знати місцеву мову, звичаї, поважати місцеву культуру та спосіб життя.
Найбільш масова трудова міграція відбувається у сусідні країни. Туди легко потрапити, дорога обійдеться в невеликі гроші, там легше пристосуватися, адже різниця с країною походження не така велика. У нашому випадку масова трудова міграція українців відбувалася у бік Польщі, Чехії, країн Балтії тощо. Звичайно, що багато хто мріяв потрапити до США, але ця країна знаходиться далеко і заїхати до неї зовсім не просто. Це можуть собі дозволити молоді відчайдухи, в яких немає сім’ї, яку потрібно утримувати та які в силу свого віку готові ризикувати. Більшість трудових мігрантів діє консервативніше і їде на роботу туди, де простіше влаштуватися і можна почати працювати якомога швидше.
За різними оцінками, збільшення притоку трудових мігрантів на один відсоток відносно загальної зайнятості збільшує об’єм виробництва країни також на один відсоток. Таким чином підвищується і глобальна конкурентоздатність у світі та з’являється можливість розширювати промислову базу за рахунок збільшення кількості робочої сили. У якості прикладу подивимось на США, які для збереження лідируючих позицій у світі потребують кожного року притоку близько 2 млн трудових мігрантів. А якщо трудова міграція в країну почне скорочуватися, то це призведе до значного зменшення ВВП у наступні десятиліття. Різні держави в різний час свого розвитку приходили до розуміння необхідності залучення трудових мігрантів до себе. Але завжди в підсумку трудова міграція призводила до збільшення ВВП, покращення життя місцевого населення та пришвидшення соціально-культурного розвитку приймаючих країн. Це наочно демонструють наступні приклади:
Канада
Канада як країна була створена мігрантами і там ніколи не було відрази до залучення робітників з-за кордону. Але систематизований приплив трудових мігрантів до країни почався у 1967-му році, коли була прийнята система балів, яка дозволила залучати висококваліфіковану робочу силу.
Система була розроблена таким чином, щоб задовольнити дефіцит на ринку праці та стимулювати зростання в різних провінціях, особливо в тих, де економічна активність і зростання були низькими, наприклад у Британській Колумбії та регіонах, наближених до Атлантичного океану.
У 1980-х роках імміграційна політика Канади охоплювала не лише економічну сторону, але й зосереджувалася на соціалізації новоприбульців та перетворенні їх на громадян. За даними місцевого Інституту міграційної політики, з середини 1980-х років до Канади щорічно прибуває близько 250 тис мігрантів. Наразі в Канаді використовується вдосконалена версія системи балів, щоб задовольнити потреби ринку праці та брак кваліфікованих фахівців. Завдяки цій політиці Канада стала країною призначення для досвідчених працівників з усього світу. В результаті, у 2011 році серед населення 21% канадців народилися за кордоном, а ще 17% мали принаймні одного батька-іноземця. Канада стабільно займає 7-му сходинку серед економік світу та за останні 20 років демонструє щорічне зростання ВВП. Ці успіхи були б неможливими без постійного залучення трудових мігрантів.
Об’єднані Арабські Емірати
У 2013 році ОАЕ займали п’яте місце у світі за кількістю міжнародних мігрантів (7,8 мільйона із загального населення у 9,2 млн – Gazeta.ua). Мігранти, особливо трудові, складають більшість – приблизно 80% постійного населення ОАЕ та 90% робочої сили. Економіка ОАЕ є найбільшим споживчим ринком на Близькому Сході та однією з найбільших арабських економік, поступаючись Саудівській Аравії. Природні ресурси зробили її однією з найбагатших країн світу з високим середнім доходом.
В ОАЕ діє система надання робочих віз для видачі дозволів на роботу для іноземців, які бажають приїхати працювати в країну. Більшість віз спонсорують держустанови та комерційні компанії. Особа, яка хоче в’їхати в ОАЕ з метою роботи, повинна спочатку отримати дозвіл в Міністерстві трудових ресурсів. Цей дозвіл дає його власнику в’їхати в ОАЕ з метою працевлаштування та дійсний протягом двох місяців з дати видачі. Після того, як працівник в’їжджає в ОАЕ на підставі робочої візи, спонсорська компанія або установа організовує проходження медичного обстеження, отримання ідентифікаційної картки ОАЕ, робочої картки та проставляє штамп про дозвіл на проживання в його паспорті. В 2021-му році ВВП на душу населення ОАЕ складало $44,3 тис., що майже в десять разів більше за український показник – $4,8 тис.
Польща
Розробивши стратегію залучення трудових мігрантів в середині 2000-х років, Польща вже за декілька років почала приймати великі обсяги трудових мігрантів, в основному з України. У поєднанні з високим попитом на робочу силу трудова міграція зробила великий внесок в економічне зростання країни.
Залучення українських працівників збільшувало ефективну пропозицію робочої сили в Польщі в 2013–2018 роках на 0,8% в рік. Враховуючи це, внесок українських працівників становив близько 0,5 процентного пункту на рік, тобто близько 13% зростання ВВП Польщі в 2013–2018 роках.
До початку повномасштабного вторгнення Росії до України Польща впродовж 10 років залучила до себе 1,5 – 2 млн українських трудових мігрантів. Переважна більшість українських мігрантів приїхали до Польщі з економічних причин і одразу шукали (і більшість знайшли) роботу. Їхня міграція була викликана, зокрема, сильним попитом на робочу силу в сусідів, відносно легкою короткостроковою роботою та дозволами на проживання. Також російською агресією проти України в 2014 році з наступною економічною кризою в Україні. В результаті, за допомогою українських трудових мігрантів економіка Польщі постійно збільшується – з 1991 ВВП країни зросло на 213%, а середні показники складають 7,1% на рік за останні 30 років.
Майбутнє трудової міграції
Міжнародна трудова міграція, ймовірно, збільшиться протягом наступних десятиліть. Країни, що розвиваються, такі як Бангладеш, Індія, Нігерія, Філіппіни та ін., ймовірно, спостерігатимуть збільшення рівня еміграції протягом наступного десятиліття. Оскільки зростання доходів забезпечить більше людей засобами для пошуку кращого життя за кордоном. Сполучені Штати та інші 36 країн Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), які зараз приймають більше половини міжнародних мігрантів у світі, ймовірно, залишаться кращими напрямками. Бо мають високу якість життя, економічні можливості та велику кількість населення іноземного походження, що може полегшити соціальні та фінансові витрати інтеграції.
Згідно з даними ООН, старіння найбільше вплине на Східну Азію та Європу, де низька народжуваність призведе до скорочення населення працездатного віку в середньому на 11% протягом наступних 20 років. Автоматизація може допомогти заповнити дефіцит робочої сили. Зокрема на виробництві та інших робочих місцях, але буде менш ефективною для зменшення нестачі спеціалістів у сфері обслуговування та висококваліфікованих працівників.
Багатьом розвиненим країнам знадобиться більше трудових мігрантів, щоб піклуватися про зростаюче населення похилого віку. Очікується, що протягом наступного десятиліття в країнах ОЕСР буде не вистачати 2,5 млн медсестер і 400 тис лікарів. Проте ці прогалини можуть бути частково компенсовані прогнозованим надлишком у 800 тис працівників охорони здоров’я в країнах Африки на південь від Сахари.
Україні потрібно вже зараз готуватися до боротьби за трудові ресурси та скласти перелік країн, звідки можна залучати трудових мігрантів. Без їхньої допомоги ми будем приречені на багаторічну стагнацію, що призведе до ще більшого відтоку українців за кордон. Потрібно завчасно підготувати стратегію та інструменти запрошення іноземців до роботи в Україні, вивчити досвід інших країн та врахувати наші реалії. Також необхідно думати про те, яким чином іноземці будуть соціалізуватися в Україні, перетворюватися на громадян та політичних українців. Без рішучих дій в цьому напрямі перемога у війні проти РФ перетвориться не на “золоту добу” української державності, а скоріше на найбіднішу країну Європи з великою територією, де будуть жити в основному пенсіонери та діти, батьки яких не дочекаються покращення життя вдома та поїдуть працювати та жити до сусідніх заможних європейців.
Джерело: Gazeta.ua