Втрати України через трудову міграцію
Українські заробітчани сплачують з кожним роком усе більше відрахувань у польські фонди соціального страхування, а в Україні навпаки зростають проблеми із їх наповненням.
За останні пів року кількість українських платників внесків до системи соціального страхування (ZUS) Польщі зросла на 15% (до 603,5 тис. платників). Серед сукупної кількості іноземців у понад 818 тисяч осіб, що сплачують соцвнески у Польщі, близько 74% (а це більше 600 тисяч осіб) з них – люди з українським громадянством, повідомили в ZUS.
У той же час, за даними Державної податкової служби України середня кількість застрахованих осіб в Україні станом на 1 січня 2021 року зменшилась порівняно із показниками в той самий період 2020 року на більш ніж 406 тисяч осіб. У затверджених бюджетами Пенсійного фонду і фондів соціального страхування на 2020 рік запланували отримати понад 314 мільярдів гривень від єдиного соціального внеску. Проте у минулому році фонди із запланованих коштів недоотримали 20 мільярдів.
На думку економічного оглядача Тижня Олександра Крамара, кошти заробітчан сприяли б появі сотень тисяч робочих місць, що створило б умови для повернення певної частини трудових мігрантів та сприяло б економічному розвитку: “Лише протягом 2015–2020 років приватні перекази з-за кордону, що їх традиційно розглядають як переважно надходження від заробітчан, за даними НБУ, становили майже $59 млрд. Це більше, аніж усі іноземні інвестиції за 30 років незалежності України”.
Це важливе зауваження, враховуючи, що за різними підрахунками наразі в Польщі живе та працює близько 1-1,5 млн українців. Однак через непослідовну державну політику наразі цей ресурс розподілився між витратами на імпортні споживчі товари та ринком нерухомості, що спричинило зростання цін на ньому, які, у свою чергу, йдуть у розріз із реальною економічною ситуацією в Україні.
“Сукупний дефіцит торгівлі через витрати на імпортні товари за ті ж таки 2015–2020 роки становив $34,3 млрд. І це йдеться лише про офіційні дані, без урахування контрабанди та сірих схем заниження митної вартості товарів”, – пояснив Олександр Крамар.
“Однак незалежно від того, чи гроші заробітчан були залиті в бетон, чи залишили країну у вигляді оплати за імпортні споживчі товари, цей ресурс був змарнований з погляду можливого розвитку виробництва в країні та створення додаткових робочих місць. У результаті працездатні громадяни продовжують покидати країну і сплачувати податки і соціальні відрахування в інших країнах. Натомість в Україні наростають проблеми із дефіцитом коштів в бюджеті, соціальних та пенсійних фондах, тягар яких усе більше лягає на тих, хто залишається в країні”, – Олександр Крамар стверджує, що це провокує ще більшу кількість громадян на виїзд за кордон.
Олександр Крамар вбачає покращення ситуації у створенні умов для збільшення внутрішнього виробництва на заміну витратам на імпортні продукти, “щоб кошти, які надходять в країну від експорту сировини та трудових ресурсів не залишали її тут же в обмін на готові товари, які продукуються виробниками інших країн”.
Джерело: Тиждень