Кабінет міністрів презентував план створення півмільйона робочих місць. За задумом влади, він допоможе українцям пережити кризу, спровоковану пандемією коронавируса. Давайте розбиратися, ідея уряду – блеф чи реальність. Пандемія коронавируса і, як наслідок, прийняті карантинні заходи все більше позначаються на глобальній економіці, заганяючи її в найтяжчу кризу. Особливо негативні процеси торкнулися соціальної сфери, причому навіть в найрозвиненіших країнах, що безпосередньо пов’язано з вимушеним скороченням виробництв і обсягу послуг. Поки певні послаблення карантину не дають вагомих підстав для оптимізму. Тим більше, експерти стверджують, що на відновлення глобальної економіки може піти 12-18 місяців.
А поки негативні дані такі: середній показник безробіття в світі вже становить 10%. В Україні він, на сьогодні, значно менше, але, за прогнозом Держслужби зайнятості, в 2020 році може скласти 9,4% замість 8,1%, передбачуваних раніше. Великі бізнес-асоціації і зовсім вважають, що безробіття може збільшитися до рекордних в історії України 12%. Тобто, ситуація дуже складна. Особливо, якщо врахувати, що, за офіційними даними, ВВП України в першому кварталі скоротився на 1,2%, а за підсумками року падіння може перевищити 5%. Як відзначають в Держслужбі зайнятості, з початку дії карантину та до 12 травня статус безробітного отримали 197 тисяч осіб, що вдвічі більше, ніж за аналогічний період минулого року. Загальна кількість зареєстрованих безробітних становить 486,8 тисячі осіб, що на 181 тисячу, або на 59% більше, ніж на цю ж дату минулого року.
Влада намагається підтримати тих громадян, що опинилися в критичному положенні: введені податкові пільги на період карантину, запрацювали низьковідсоткові кредитні програми на допомогу бізнесу, субсидійні і компенсаційні проекти надання допомоги по частковому безробіттю роботодавцям, підвищений рівень держпідтримки для тих, хто залишився без роботи. З початку дії карантину та до 12 травня статус безробітного отримали 197 тисяч осіб. Але, як відзначають в Держслужбі зайнятості, «значна частина українців, з тих чи інших причин, не скористалася введеними послугами, хоча і є безробітними». «Наприклад, українці, які повернулися з-за кордону, планують відразу після закінчення карантину повернутися на свої робочі місця. Або люди, які довгий час працювали «в тіні», а тому не можуть розраховувати на допомогу і пільги. Що стосується роботодавців, то тих, хто проявив себе соціально-відповідальними, виявилося не так вже й багато. Хоча на це теж є ряд об’єктивних причин, викликаних карантином», – відзначають в Держслужбі зайнятості. Уряд заявив про ще один проект підтримки українців, ось тільки він викликає масу питань.
Старі ідеї на новий лад
Цим проектом у сфері зайнятості населення стала обіцянка створити півмільйона нових робочих місць. Ідея стара, як світ. Про такі плани задовго до пандемії заявляв кожен з прем’єрів, ледь зайнявши своє крісло, – і Олексій Гончарук, і Денис Шмигаль. Ось тільки так нічого зроблено не було. Хоча президент Володимир Зеленський доручив уряду ще до кінця 2019 року розробити відповідну програму. Тоді в Міністерстві економіки підкреслили, що стимулювати процес могло б зниження податків на працю. Зокрема, запропонували скасувати єдиний соціальний внесок і знизити ставки податку на доходи фізичних осіб. Пропозицією не почули. І програма якось не народилася. Схоже, і зараз півмільйона робочих місць – під великим сумнівом. Про це свідчить і той факт, що 13 травня, на позачерговому засіданні Верховної Ради, з планом зайнятості населення прем’єр Денис Шмигаль потрапив в халепу і не знайшовся, що відповісти з приводу своїх обіцянок. Коли ж вони реалізуються? Таке питання прем’єр отримав від виключеного з фракції «Слуга народу» народного депутата Антона Полякова. «Навіть не знаю, що вам відповісти …», – відреагував Шмигаль після деякої паузи. Але потім «знайшовся», зазначивши, що 13 травня Міністерством економіки буде представлена програма «з чіткою розкладкою, де, коли і які робочі місця будуть створені».
Дійсно, міністр розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства Ігор Петрашко в той же день на засіданні уряду представив держпрограму створення 500 тисяч робочих місць. Але ось тільки звучала ця презентація без обіцяної «чіткої розкладки». Це був «дубль два» декларацій, які звучали раніше. Зокрема, міністр знову повторив, що найбільше робочих місць планується створити за допомогою залучення українців до будівництва доріг і транспортної інфраструктури – 154 тис. Ще 150 тисяч нових робочих місць планується створити в сфері благоустрою – робити це будуть на місцях шляхом надання державних субвенцій місцевим бюджетам. Ще 85 тисяч робочих місць планується створити в сільському господарстві. За задумом уряду, до справи долучать мікро- і малий бізнеси, залучати українців будуть також до роботи в Державній службі з надзвичайних ситуацій, стимулювати підприємницьку діяльність … «Це те, де люди зможуть« пересидіти »кризу, працюючи, заробляючи кошти та відчуваючи себе соціально необхідними і захищеними … Загалом, цифра дуже красива – 500 тисяч. Ми розуміємо, що будуть відрізнятися певні сектори, але ця робота ведеться вже не один тиждень, і ми досягли певного прогресу і успіхів », – запевнив міністр, додавши, що для створення 216 тисяч робочих місць вже є джерела, а 283 тисячі вимагають їх. Мабуть, їх пошуком займеться міжвідомча робоча група, створення якої підтримав Кабмін. Але поки про її роботу нічого не відомо, як і немає свіжих даних про нові робочі місця.
Блеф і реальність
Консультант Київського Центру підтримки та розвитку бізнесу Олександра Томашевська вважає, що заходи влади щодо виходу з кризи в сфері зайнятості недосконалі. «Зараз дійсно діє порядок антикризової допомоги для підприємців, тобто, компенсація середнього заробітку за простой – 2/3 ставки, але не вище мінімальної оплати праці особам, які зберегли робочі місця, але не могли працювати. А таких дуже багато. Виділені ж суми, м’яко сказати, невеликі. Але поки ніхто ніяких грошей не отримав», – зазначила вона. За словами експерта, справа в тому, що в цьому антикризовому вирішенні, традиційно, є пастка: порядок був прийнятий 22 квітня, але виписаний так, що подача документів на отримання допомоги повинна відбуватися не пізніше 30 днів з початку карантину (з 12 березня). «Тобто, порядок затвердили пізніше, ніж виставлені терміни подачі документів. Ось і виходить, що формально можуть відмовити всім заявникам. Вважаю, що всі заявки повинні бути задоволені, незважаючи на таку «законодавчу помилку». Уже звучали заяви, що підприємцям потрібно було раніше цим зайнятися. Знаю багато підприємств, які так і зробили, але отримали відмову в зв’язку з тим, що немає затвердженого порядку. Ось така колізія», – говорить Томашевська. За її словами, не виключено, що хтось все ж отримає обіцяну допомогу від держави, але поки все виглядає так, що держава шукає привід у допомозі відмовити.
«І ще одне питання: чому держава на таку програму пішла – утримання безробітних її не підходить, бо занадто дорого. Природно, краще виплатити компенсацію, або хоча б це пообіцяти, тільки щоб ті, хто втратив роботу, не йшли на біржу. Через деякий час стане зрозуміло, спрацював цей принцип чи ні», – зазначила експерт. Що стосується створення нових робочих місць, то, за її словами, якщо держава це декларує, то повинно бути і розуміння: влада не може примусити приватні компанії робити так, як хоче держава. Адже, згідно з буквою закону, існує лише квота по прийняттю в штат людей з інвалідністю. І якщо норма не виконується, то підприємець штрафується. Хоча, багато підприємств вибір роблять в бік штрафу. «Тому, створити робочі місця держава може за рахунок збільшення штату чиновників (але вони існують на гроші платників податків, і це зараз не підходить), або за рахунок сегмента держпідприємств, але госпрозрахункових (держава може їх« штовхнути », нав’язати працевлаштування). Правда, держпідприємства не гумові, там теж йдуть масові скорочення працівників на підставі різних реорганізацій», – говорить Томашевська. За її словами, потрібно також розуміти, який персонал скорочений. «В основному, це сервісні посади. Ну, не піде офіціант або перукар працювати листоношею або двірником, будівельником доріг, різноробочим. Звичайно, якщо людина стоїть на межі голодної смерті, то він зважиться на такий крок. Але звільнені люди далеко не з цієї категорії. Тобто, перш, ніж щось декларувати, потрібно знати, чи є у людей бажання освоїти пропоновані вакансії. Навіть якщо опустити такий момент, як рівень зарплат. Не можна забувати, що у нас на повну працює тіньова економіка. Люди працюють умовно за «мінімалку», а в реальності отримують набагато вищі зарплати. Вони ніколи не підуть укладальниками асфальту», – переконана експерт.
На її думку, план створення нових робочих місць із серії гучних зобов’язань. Реально працевлаштувати півмільйона людей – зовсім інша історія. Краще б влада ввела податкові пільги для бізнесу, який згоден розширити штат. Ще однією стороною медалі експерт назвала достовірність статистики зайнятості населення: «Я їй не вірю. Наприклад, зараз заявлено про наявність майже півмільйона безробітних. Це рівно стільки, скільки держава збирається створити нових робочих місць. Виглядає як «підгін» під завдання влади. Вважаю, що безробітних у нас набагато більше, реальна картина відрізняється в рази. Наприклад, ФОПи проходять повз статистики. У мене немає райдужних очікувань щодо держпідтримки зайнятості. Можливо, якийсь відсоток скористається пропонованими вакансіями, але він буде мінімальним».
Крім того, Томашевська переконана, що армія трудових мігрантів виросте в рази, як тільки відкриються кордони. І все через продемонстроване державою ставлення до людей в період кризи. «Особливо це торкнеться периферії, де на сьогодні моторошна бідність. Їм буде краще в будь-якому місці, ніж у нас. Тобто, нас чекає велика хвиля трудової міграції, незважаючи на створення півмільйона робочих місць», – підсумувала вона.
Експерт Інституту Growford Олексій Кущ також скептично налаштований щодо планів влади, як і до офіційної статистики на ринку зайнятості. «Зараз реальної картини ми не бачимо, тому що у нас дуже обмежене статистичне охоплення. Це обумовлено специфікою вітчизняної системи зайнятості. У будь-якій розвиненій країні офіційний ринок праці становить 90%. Тому там все чітко прораховується і прогнозується. Наприклад, показник допомоги з безробіття абсолютно прозорий і постійно оновлюється, він є одним з ключових індикаторів як економічного зростання, так і падіння. Тому державі не складає труднощів розуміти реальну картину, динаміку безробіття і приймати швидкі рішення по амортизації кризи і ефективної підтримки населення. Так сталося, наприклад, в США, коли людям були протягом декількох днів зроблені грошові підтримучи перекази. Це якась розвинена модель. У нас же вона поділяється на три сегменти. Перший – штатний працівник, який представляє собою кістяк економіки. Їх підрахунок ведеться на підприємствах, чисельність штату яких більше 10 чоловік. Таких в Україні приблизно 7 мільйонів. У цій сфері держава може отримувати більш-менш точні дані і розраховувати інструменти підтримки. Другий сегмент зачіпає приблизно 4-5 мільйони чоловік. Це – самозайняті, підприємці, а також ті, хто працюють в тіньовому секторі економіки, безробітні, які не беруть участі в системі зайнятості – таких, за методологією МОП, приблизно 1,5 мільйона. Тут державі дуже складно застосовувати будь-які інструменти підтримки, це неможливо зробити в тіньовій економіці. Третій сегмент – трудова міграція – приблизно 5 мільйонів чоловік. І в цій сфері інструменти реагування дуже ускладнені. Держава не може мотивувати, наприклад, польського фермера, щоб він не скорочував робочі місця для українців», – прокоментував ситуацію експерт.
Він зазначає, що тіньовий сектор зайнятості в різних кризах виступав своєрідним буфером, за допомогою якого вдавалося скидати надмірний податковий і регулятивний тиск. Зараз же тіньова економіка постраждала більше, ніж офіційна. І тут держава практично нічого не може зробити. «Заява про створення 500 тисяч робочих місць, в більшій мірі, в дорожньому будівництві, – повна ахінея. У наших чиновників склалася думка, що кризу вдасться подолати за рахунок будівництва доріг. Стереотип бере свій початок з часів великої депресії в США, коли за часів Рузвельта в дорожньому будівництві були задіяні мільйони людей. Але пройшло вже сто років і структури економік змінилися. У нас інфраструктурна складова в питомій вазі ВВП всього 1-2%, а в структурі зайнятості – менше 1%. Тому за допомогою таких проектів забезпечити систему зайнятості неможливо, тим більше, створювати нові робочі місця. Ця ідея почерпнута з запилених конспектів періодів вивчення досвіду великої депресії. Так відбувається або через незнання, або через стереотипи мислення, або просто розраховують на простих обивателів, які думають «вухами», – зазначає Олексій Кущ.
Він нагадує, що нове робоче місце в сучасному світі економіки – результат серйозних інвестицій, які можуть бути як з боку приватного сектора, так і держави. «Зараз приватний сектор не буде в це вкладатися – економіка падає, вкладення скорочуються. Таким чином, залишається держава, але вона повинна проводити циклічну політику зайнятості. Це може реалізовуватися в рамках нової промислової політики.
Потрібно створювати національні економічні кластери, і держава повинна бути по відношенню до них найбільшим інвестором. Це дуже серйозна, копітка робота. Причому робочі місця повинні створюватися з гідною заробітною платою. Проблема трудової бідності є ще більш небезпечною для країни, ніж проблема недостатності робочих місць», – підкреслив експерт. Він переконаний, що наша держава має мобілізаційні можливості щоб стабілізувати ситуацію. Питання тільки в тому, який вибір робить влада. Якщо держава буде використовувати мобілізаційні ресурси для підтримки олігархів, а не малого та середнього бізнесу, то українці масово будуть виїжджати з країни. «Трагедія була б, якби у нас не було можливості змінити ситуацію, але у нас – трагікомедія. У нас є всі можливості змінити те, що відбувається, але влада нічого для цього не робить. Найближчі три місяці будуть вирішальними. Якщо до осені влада не продемонструє чіткі дії для подолання кризи, то до кінця року отримаємо повністю структурно зруйновану економіку з колосальним зростанням трудової міграції», – резюмував Кущ.
Експерт з податкового права і фінансових розслідуваннях Святослав Дубина вважає, що багато заяв влади не мають під собою реального підґрунтя, а, найчастіше, є чистим популізмом або банальними хотєлками. До них відноситься і створення нових робочих місць. «Боюся, що це буде, як і з програмою кредитування 5/7/9. Коли уряд чекав, що нею зможуть скористатися близько 50 тисяч позичальників, що призведе до створення 90 тисяч нових робочих місць. А в результаті за три місяці за цією програмою взяли 369 кредитів на загальну суму 232 млн гривень. Тобто, всього 0,7% із запланованих урядом 50 тисяч підприємців. За кількістю нових робочих місць звітності немає, але можна оцінити, що, в кращому випадку, було створено близько 600-700 робочих місць або тих же 0,7% від планованих 90 тисяч. Банально виявилося, що під ті програми, які передбачають такі кредити, в країні немає позичальників. Так і програмою, представленою міністром Петрашко. Це тільки цифри, не підтверджені реальною ситуацією в економіці, можливостями сьогоднішнього уряду правильно прорахувати і скласти стратегію виходу з кризи і розвитку економіки України. Не кажучи вже про те, що в бюджеті банально не передбачені гроші на програми, які створюватимуть робочі місця», – зазначив експерт.
За його словами, для створення одного робочого місця необхідно інвестувати від 30 до 90 тисяч гривень, якщо говорити про виробництво. «500 тисяч місць, за найскромнішими підрахунками, це 15 млрд гривень. Беручи до уваги, що це повинно коррелироваться з реальною економікою, ринком товарів і послуг, людським ресурсом, ми розуміємо, що це буде черговий прорахунок чергового уряду проїдання», – пояснив Дубина. Він вважає, що зараз українцям не доводиться сподіватися на державу. Тому, як тільки відкриються кордони, дуже багато українців скористаються можливістю виїхати на заробітки, а, може, подумають про еміграцію. Стримуючим фактором, за словами Дубини, може бути тільки те, що світ увійшов в глобальну кризу і кількість робочих місць скорочується повсюдно. Тому багато вимушено переорієнтовуватимуться саме в Україні. Але ініціатива точно буде не від уряду. «В Україні дуже багато ресурсів. А в світі йде боротьба саме за ресурси. Ми маємо унікальні можливості для розвитку країни, але вже 30 років як не можемо правильно самоорганізуватися! Порятунок потопаючих справа рук самих потопаючих. Доведеться борсатися», – підсумував експерт.
Кризи не вічні, і нинішня теж пройде. Важливо, щоб від неї якомога менше постраждали пересічні громадяни. І це в руках влади. У найближчі місяці ми побачимо, наскільки ефективні її кроки. Українцям же експерти радять сконцентруватися на максимально необхідних витратах, детально вивчити свої соціальні права на пільги і виплати, спробувати накопичити запас міцності хоча б на кілька місяців. А також – інвестувати в себе, підвищуючи конкурентоспроможність на ринку праці.
Нана Черная
Джерело: УНІАН