Понад п’ять мільйонів українських трудових мігрантів зустрічатимуть Новий рік за кордоном. Чи не щодня кожен з наших заробітчан стикається із несправедливістю з боку роботодавців. Захистити права робітників взялися у парламенті. Відповідний законопроект можуть розглянути одразу після свят. Про що саме йдеться в документі? Знає Олена Зоріна.
Він поїхав на заробітки до Німеччини, але замість грошей привіз купу проблем. Алі Саледінов до невеличкого шахтарського містечка Марганець уже за місяць повернувся з порваними зв’язками на обох ногах. Нещасний випадок на виробництві. Але чоловік упевнений: усе підлаштували.
“Сзади, я не ожидал просто, догоняет меня тара груженая ящиками этими и сбивает. Наезжает на меня и до самых колен”, – говорить Алі Саледінов, колишній трудовий мігрант.
Проблеми почалися ще в Україні, коли звернувся до фірми, яка обіцяла роботу. Заплатив посередникам 1200 євро. Та замість візи отримав дві відмови, і гроші фірма не повернула.
“Они пообещали в течение двух месяцев отправить меня за границу. У меня минус 600 евро, и пять месяцев я проседел. Как у разбитого корыта”.
Посередники запропонували інший варіант, менш легальний, але, як запевняли, більш надійний.
Алі Саледінов колишній трудовий мігрант
“Они делают нам югославские ІТ-карты. В литовскую фирму нас типа устраивают на работу, а от туда мы якобы откомандированы в Германию”.
Так він і ще кілька українців опинилися на німецькому сортувальному заводі тари. Працював понад 12 годин щодня, а ставлення роботодавця, каже, як до рабів. За місяць грошей так і не отримав.
Як і договору чи страхового поліса. Додому після травми повертався власним коштом.
“Сотні випадків, коли компанії, отримавши ліцензію Мінсоцполітики спокійно ошукували людей, а потім зникали. Беруть від 100 доларів до 3-5 тисяч доларів”, – говорить Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування.
Історія Алі не виняток, а лише доповнення сумної статистики, підтверджують представники профспілок. І зі своєю проблемою мігрант, як правило, лишається сам на сам.
“Практически каждый трудовой мигрант сталкивается с нарушением своих прав в Европе. Начиная от невыплаты зарплаты, заканчивая унижениями или какими-то принуждениями”, – говорить Віталій Махинько, голова профспілки “Український мігрант – Трудова солідарність”.
Фірми-посередники процвітають. За ваші гроші ладні відправити в будь-яку точку світу. Ось сайт однієї з таких агенцій. Робота у Швеції, Польщі, Німеччині та інших країнах. Пропозицій – повно. Я намагаюся працевлаштуватися в Ізраїль. Менеджер Катерина одразу попереджає: завдання не з легких, і гарантій жодних. Але все можливо!
“Въезжаете туда как турист. Оформляете статус беженца. По статусу беженца вы будете иметь право находиться на территории страны, но не работать. То есть работать вы при этом будете неофициально. 12 тысяч гривен, это туристическая путевка, не виза”.
Та головне пройти кордон, як це зробити – обіцяє навчити, так само по телефону. А про самі вакансії, каже, дізнаюся вже на місці, тобто в Ізраїлі.
“Сама проста схема – запропонувати українцю роботу, якої не існує, заробітню плату, яку українець там не зможе отримувати і, звісно, пропонують роботу в країнах, куди українці взагалі не можуть потрапити. Працевлаштування в Норвегії, Фінляндії, в Нідерландах”, – говорить Василь Воскобойник.
Аби не бути ошуканими, в асоціації пропонують захистити права трудових мігрантів. Відповідний законопроєкт уже зареєстрований у парламенті. Насамперед, кажуть, треба навести лад із компаніями-посередниками, які відправляють людей на роботу. Ринок відкрити для всіх, але правила гри змінити. Аби ті не заробляли лише на обіцянках.
“Відмінити ліцензію, максимально спростивши вихід на цей ринок того бізнесу, який хоче тут заробляти гроші. І при цьому Заборонити компаніям-посередникам брати гроші з українців при працевлаштуванні закордон. В усьому світі за це сплачують роботодавці”, – запевняє Василь Воскобойник.
У профспілках упевнені: це гарантій заробітчанам не додасть. Ба більше кажуть, законопроєкт скасує відповідальність фірм-посередників. До проблеми варто підходити більш комплексно, приміром, запровадивши спеціальну програму на державному рівні.
“В этой законодательной инициативе под очень красивым названием “Защита прав трудовых мигрантов” ни слова нет о самой защите трудовых мигрантов. Там есть о смене условий лицензирования, о штрафах для агентств, это все связано с возможным переделом рынка”, – говорить Віталій Махинько, голова профспілки “Український мігрант – Трудова солідарність”.
Дискусія в парламенті щодо законопроєкту може розпочатися вже після Нового року. Але українці – з правами чи без – і далі рвуться працювати в Європу. Про це свідчать дані останніх соцопитувань.
“60% молоді у віці 18-29 років готові або хотіли би поїхати на заробітки закордон. 50% найбільш активної категорії 30-40 років хотіли би поїхати на заробітки закордон. Вибір країн є традиційним для українців, в першу чергу, це Німеччина та Польща”, – говорить Олексій Антипович, керівник Соціологічної групи “Рейтинг”.
“Я наклеиваю это специально, дабы люди которые собираются тоже за границу на работу. Тоже смотрели отзывы про фирму. Дабы не попасть в рабство за границу”.
Алі, який постраждав від закордонних заробітків, не чекаючи на захист від держави, розпочав власну кампанію проти шахраїв. Розклеює листівки із даними фірми-посередника, що його ошукала. Аби інші мігранти його помилок не повторили. Аж надто гіркий досвід мав.
Джерело: Подробности