Поки українські компанії скаржаться на брак робочих рук, європейські держави продовжують спрощувати умови працевлаштування для наших громадян. Фахівці прогнозують: за кілька років найбажанішою для трудової міграції стане Німеччина, адже пропонує вищі заробітки.
Розрита траншея, брудна калюжа та багнюка ледь не до колін – на одній із львівських вулиць вчергове прорвало трубу. Працівники «Львівводоканалу» заходилися латати дірки, та їх останнім часом побільшало – мережі зношуються дедалі частіше. Натомість пильнувати їх нікому. Речниця «Львівводоканалу» Уляна Горбата розповідає: усього підприємство потребує ста сорока працівників. Усе – через інтенсивний відтік кадрів. Робітники не затримуються надовго, бо виїжджають закордон. «Реально в нас немає рук, щоб виконати цю роботу. Ми потребуємо майже 70 слюсарів, 10 газоелектрозварювальників, нам потрібно і близько 20 електромонтерів», – каже пані Уляна.
Фахівці ж ринку праці розповідають: те, що наші співвітчизники шукають щастя на чужині – явище не нове. До того ж кількість заробітчан зростає. Сприяє цьому й те, що європейські країни, такі як Польща та Німеччина, всіляко заохочують українців. «Намагаються максимально спрощувати умови працевлаштування, включно з легалізацією українських трудових мігрантів. Відповідно, ми точно можемо сказати: відтік трудової міграції не зупинятиметься», – підкреслює керівниця ГО «Європа без бар’єрів» Ірина Сушко.
Наслідки трудової міграції відчувають не лише регіони. Наприклад, у столичній агрокомпанії, що спеціалізується на постачанні фруктів та овочів, розповідають: потребують як вузькопрофільних фахівців агросектора, так і звичайних робітників. Бо ж через нестачу ресурсів процеси, які мали би бути автоматизовані, й досі здійснюють люди. «Все робиться руками, а їх катастрофічно не вистачає», – нарікає керівник проекту Торгового дому Марія Антонова.
Експерти ж пояснюють: частину робочих рук, особливо в агросекторі, забирають роботодавці закордоном. Українці обирають сезонні роботи через вищі зарплати. Утім, попрацювавши певний час, більшість усе ж повертається. «Кожен другий українець працює у Польщі не більш як три місяці. Ще 25% працюють до шести місяців і понад півроку – лише 4% українців», – каже керівник Асоціації компаній із міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник. Тим часом у Мінсоцполітики сподіваються: наших заробітчан закордоном, навпаки, поменшає. Бо ж за 2-3 роки обіцяють вийти на середній рівень зарплати у 15 тисяч гривень.
Джерело: ZIK