Журналіст порталу Дзеркало Тижня Тетяна Валь, поділилась досвідом роботи за кордоном. Роботи, яка не змушує працювати до ночі, яка дає можливість зібрати кошти на авто та піти у відпустку коли забажаєш. Яка культура праці в Європі та чим вона відрізняється від української читайте у тексті автора без змін.
Умови роботи українців нелегкі: третина з них трудиться надурочно, близько чверті — ночами. Згідно з висновками соціологічної групи “Рейтинг”, 38% надурочників роблять це безоплатно. Вчені опитали 1 580 працездатних респондентів країни віком від 18 до 65 років.
Колись і я працювала у поті чола, приїжджаючи в офіс на годину раніше і йдучи додому, коли нормальні люди вже відвечеряли й відпочивали. Ніщо мене не зупиняло: ні маленька донька, ні “занедбаний” чоловік, ні власна хронічна втома. Ставлення до такого стилю роботи й життя змінилося за час моїх ділових поїздок по Європі, а також шестирічної роботи у Швейцарії.
Сьогодні більшість українських “білих комірців” приносить у жертву роботі свій вільний час, особисте життя, здоров’я, сім’ю, друзів. Одні звинувачують у цьому роботодавця, інші кивають на складну ситуацію в країні. Треті не можуть побачити причину в невмінні опанувати уроки тайм-менеджменту.
Трудитися багато й неефективно — стиль трудоголіків, який не дає доброго результату.
У Швейцарії — висока продуктивність праці, при цьому люди нічим не жертвують. Не бігають, не метушаться. Про звичну нам “штурмівщину” й мови немає. Усе продумано, впорядковано, спокійно.
До людей — з турботою та увагою
Мені цікаво було довідатися, як тут працюють з персоналом. В Україні, вважаю, мало хто з роботодавців любить і цінує його. У нас як і раніше все вирішує керівник, хоча вирішувати повинен персонал.
Більше того, буває директор боїться прийняти на роботу фахівця, який професійно сильніший за нього. А тим часом він міг би принести компанії прибуток.
І зовсім не розумію ситуації, коли якась корпорація запрошує на роботу топ-менеджера, щоб той вивів її з кризи. Але починають з письмових приписів, як фахівцеві діяти. Щонайменше, це нелогічно. “Немає сенсу наймати розумних людей, а потім вказувати, що їм робити. Ми наймаємо розумних людей, щоб вони казали, що робити нам”, — писав Стів Джобс. У Швейцарії персонал цінують, підтримують його прогресивні ідеї, створюють чудові умови для творчості.
Ніколи не забуду свого першого робочого дня у Швейцарії. Я прийшла на роботу на восьму годину ранку. Офіси тут працюють з 8.00, виробництво — з 7.00.
Після обіду повернулася до комп’ютера, а невдовзі зайшов директор і сказав:
— Ну, що у вас? Я за годину зачиняю офіс. Після 16.00 у нас ніхто не працює.
— Але я ще маю над чим подумати! — здивувалася я.
— Робота може зачекати, адже нічого не зміниться.
Після 16.00 у швейцарських офісах не працюють. У тих-таки банках, наприклад, останній прийом клієнтів призначається на 14.00. Протягом іще двох годин менеджери закінчують свої справи і залишають приміщення.
Ніхто не буде дивитися робочий е-мейл після 16.00. І це нормально. Якось я зателефонувала шефові у п’ятницю ввечері і попросила відкрити пошту, там важливе питання. А він відповідає: “Подивлюся в понеділок”.
Як у понеділок? Я нічого не розуміла. Але спокійна відповідь начальника ставить усе на свої місця: “У п’ятницю о 16 годині вже почалися вихідні”.
І так — у всій країні. Швейцарці не розуміють, як можна вечорами, а також у суботу й неділю не відпочивати?
Це не стосується, безперечно, транспорту. Однак у деяких кантонах вартість проїзду вдвічі вища у вечірній, нічний і святковий час. Бо ним же хтось кермує. Отже, треба платити водіям за подвійним тарифом.
Звичайно, ти можеш купити в автоматі й звичайний квиток, не натискаючи кнопки “Додаткова транспортна витрата”. Але якщо буде контроль, то випишуть величезний штраф. Тому кожен свідомо вибирає потрібну кнопку, що мене найбільше вражає.
У відпустку — коли забажаєш
Свою перерву ти регулюєш сам. У будь-який момент, коли тобі зручно, виходиш на вулицю подихати свіжим повітрям, пообідати в кафе. Звичайно, не перевищуючи ліміту відведеного на це часу.
Начальству не треба пояснювати, чому, припустимо, ти пішов з роботи раніше 16.00. Можеш піти й о другій годині дня. Шуму не буде. Просто кожен повинен відпрацювати певну кількість годин на тиждень, місяць. Цей баланс працівник контролює сам і знаходить можливість у якийсь день “віддати” недопрацьований час. Сьогодні працював з 8-ї до 12-ї? Завтра сам затримаєшся до 18.00.
Не контролюється й відпустка. У п’ятницю багато хто не виходить на роботу: почався вік-енд. І це цілком нормально. Досить зазначити у програмі outlook, що в тебе сьогодні вихідний. І колеги, яких співробітник підключив до цього повідомлення, це одразу побачать. Пропущені години співробітник відпрацює в інший день.
А що в нас? Підеш на 15 хвилин раніше — такий може бути скандал! Вийшов кави попити, розслабитися — “злочин” виноситься мало не на рівень генеральних директорів.
Питання щорічної відпустки — споконвічна проблема українців. Одних (через виробничу необхідність!) не відпускають, інших відкликають раніше, треті самі бояться оформити відпустку.
У Швейцарії кожен працівник іде у відпустку тоді, коли йому зручно. Бажаєш один день — ідеш на день. Треба два тижні — береш їх.
У нас же — просто війна. Я ніколи не розуміла, чому я зобов’язана брати тільки 10 або 14 днів? Хто так сказав? Одного разу мені пояснили: “Так зручно бухгалтерії”.
У Швейцарії відпусток не погоджують, а зазначають у тому ж таки outlook: наприклад, з 5-го по 10-те число ти у відпустці. І ніхто не сміє в цей час відпочивальникові ні писати, ні телефонувати. Якщо він не бачив якихось важливих листів й термінів (нарад), то це природно: людина ж у відпустці!
При цьому ти сам стежиш, щоб не перетинатися з колегами, домовляєшся з ними про взаємозамінність.
Заохочення
Премії, бонуси, підвищення зарплати, всілякі пільги, відрахування до пенсійного фонду збільшуються і збільшуються, якщо співробітник дає результат.
Подарунки найкращим працівникам — не такі, як у нас. Це, скажімо, абонемент на вік-енд у Spa-центр. Або оплачений номер у люксовому готелі в курортному містечку, наприклад, Італії або Німеччини. Може бути й вечеря в ресторані. Не на певну суму, а просто “вечеря в ресторані”. Скільки з’їси. Зрозуміло, що ніхто не замовлятиме десять пляшок шампанського. Але й заощаджувати дуже не буде.
У Швейцарії, на відміну від України, дуже швидко можна зробити кар’єру. Я віддано пропрацювала в одній українській компанії дев’ять років. Маю численні грамоти від компанії. З гордістю їх розвішувала над ліжком удома. Упевнена, що була ідеальним співробітником. Як рекрутер відповідала на дзвінки здобувачів усюди: по дорозі в офіс, у метро, увечері в магазині біля каси, перед сном. Мчала на зустріч зі здобувачами у вихідні.
І що заробила? Нічого.
У Швейцарії за перший рік роботи ти можеш купити машину. Спокійно, без шкоди для сім’ї й бюджету. Не треба ні голодувати, ні додатково десь “халтурити”.
Після другого року можна взяти квартиру в кредит. І він тебе не “душитиме”. Або винайняти житло. І не відчуваєш, що винаймаєш. У нас в Україні сьогодні зарплата 7—8 тис. грн, а оренда — мінімум 5 тис. Оплата комуналки — взагалі страшна річ. Як можна так жити?
Підкажемо, на чому заощадити
На завершення один факт, який поклав мене на обидві лопатки. Історія про те, як я, директор невеликої фірми, вперше їздила здавати податкову звітність за рік. І хоча мене супроводжував мій шеф, я нервувала жахливо. Адже в Україні візит до податкової інспекції — найтяжче випробування.
Отже, приїжджаємо в офіс. До нас виходить інспектор і одразу пропонує чай, каву, мінеральну воду.
Ми сидимо й чекаємо, а інспектор гортає мою декларацію, дивиться інші папери і раптом виголошує:
— А як би нам мінімізувати податки? По-моєму, ви могли б заощадити тут і отут. Я вам порекомендую хорошого аудитора, він підкаже.
Заощадити! Податкова! Я була мало не в шоці…
Складається враження, що українці живуть для того, щоб працювати, а європейці працюють, щоб жити. І результат у Європі кращий. Ось у чому абсурд!
Джерело: Mukachevo.net