У наступному році Польща планує видати українцям понад півтора мільйона віз, в тому числі і робітникам. Чехія, Угорщина, Ізраїль теж не проти запросити на роботу фахівців з України. А наші люди, в свою чергу, не проти погодитися на ці пропозиції.
Про те, хто зараз шукає роботу за кордоном, скільки таких людей, які країни з радістю приймають українських трудових мігрантів, і чи не чекає нас нова хвиля еміграції, з кореспондентом ForUm`a розмовляв президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник.
– Які країни сьогодні найбільш популярні у бажаючих виїхати на роботу за кордон?
– До 2014 року найбільшою популярністю користувалася Росія. Але в зв’язку з усім, що відбувається між нашими державами, потік серйозно змінився. За деякими оцінками, до 30% українців, що виїжджають за кордон, працюють сьогодні на території Польщі. Вона найбільше сприяє трудовим мігрантам з України.
Якщо ж говорити про країни, де традиційно працювали українці, то в Греції, наприклад, зараз економічна криза. Там зрозуміли, що можуть обійтися без іноземних робітників. В Іспанії досить високий рівень безробіття. Аналогічна ситуація в Італії, крім того, там досить складно адаптуватися. Тому в Італії та Іспанії залишилися українці, які виїхали туди багато років тому, і встигли влаштуватися. А тим, хто тільки-тільки робить перші кроки до пошуку роботи за кордоном, найпростіше їхати в Польщу.
Яке зараз співвідношення легальних і нелегальних мігрантів?
– Потрібно розуміти, що таке по-справжньому легальний і нелегальний мігрант. Найчастіше нелегального мігранта представляють як людину, яка вночі з речовим мішком за плечима нишком переходить кордон. Але насправді, це той, хто зробив документи на в’їзд в будь-яку країну, але не має чіткого підтвердження, де він буде працювати, у кого, на яких умовах. Мова зараз йде саме про трудову міграцію.
Наведу приклад. Людина отримує трудову візу, наприклад, до Польщі, оскільки ця країна виставляє менше юридичних перешкод, і перетинає кордон ЄС. Після цього він сідає в автобус, їде в Німеччину, і шукає там роботу. Ось це типовий нелегальний мігрант.
– Адже зараз не тільки Польща пом’якшує законодавство для іноземців?
-Угорщина зараз заявляє, що їй потрібно близько 100 тисяч осіб для роботи на підприємствах, які будуть створюватися або вже створюються на території цієї країни. Чехія також відчуває величезну потребу в людях, які мають технічні спеціальності. Схожа ситуація в Німеччині, Польщі. У листопаді цього року було підписано угоду між Державною службою зайнятості України та Ізраїлем, про те, що їм потрібно близько 20 тисяч робітників і приблизно стільки ж доглядальниць. Західний світ відкриває кордони перед нашими трудовими мігрантами. Про Росію я свідомо не говорю, тому що жах, що відбувається на Донбасі і в Криму, викликає відторгнення.
– Але все ж, чи зменшується потік трудових мігрантів до Росії?
– Потік в Росію скоротився серйозно. У 2010-2012 роках туди виїжджало близько 30-40% всіх наших трудових мігрантів. Зараз цей відсоток набагато менше. Точніші цифри, на жаль, назвати не можу. Найімовірніше, цієї статистики немає навіть у нашого МЗС або Міграційної служби.
– Скільки всього людей виїхало з України на заробітки за останні кілька років?
– Що стосується легального працевлаштування за допомогою компаній-посередників, що мають ліцензії, то за весь 2015 рік з України офіційно виїхало 76 800 осіб. З них до Польщі подалося 3 600 осіб. Але ці цифри і близько не відповідають реальній кількості трудових мігрантів.
У 2015 році Польща офіційно видала 780 тисяч запрошень на роботу, 760 тисяч з них отримали українці. При цьому, на кінець першого півріччя 2016 року Польща видала українцям вже 614 тисяч запрошень. У 2015 році українці отримали близько 1 мільйона польських віз. У цьому році їх буде близько 1,2 млн. А на 2017 рік польські консульства планують видати нам 1,5 мільйона віз. Так, сюди входять не тільки трудові, а й туристичні, бізнес-візи. Але в будь-якому випадку, Польща до 2020 року вимагає близько 1,2 мільйона працівників. Це пов’язано зі зниженням пенсійного віку в цій країні. Тому ця країна буде використовувати всі можливості, щоб полегшити в’їзд українцям. Їм потрібні робочі руки.
Одного разу я чув від поляків таку фразу: «Польща – це дуже хороший паровоз з комфортабельними вагонами, на чолі цього паровоза сидять грамотні машиністи, але їм потрібні кочегари, які будуть кидати вугілля в топку».
Йде тренд на зростання потоку трудових мігрантів. У тій самій Польщі їх кількість зростає постійно. За словами нашого посла в цій країні Андрія Дещиці, в 2014 році там було близько 1 мільйона українців. І з кожним роком консульські установи видають все більше і більше віз. Щорічне зростання складає близько 30%. Але я б не сказав, що точно так само виріс потік в Італію, Іспанію, Німеччину, куди досить складно отримати в’їзні документи. Тобто, рівнозначного сплеску в інших державах не було.
Для порівняння, Угорщина недавно заявила про готовність прийняти близько 100 тисяч осіб з України, Чехія потребує приблизно в такій же кількості робочих рук (за різними даними), Ізраїлю потрібні близько 20 тисяч людей робочих спеціальностей. Але як я говорив вище, Польща має намір видати українцям 1,5 мільйона віз. Це непорівнянні цифри. Тому саме Польща сьогодні є для нас воротами в Європу.
– Який портрет типового українського трудового мігранта?
– Українських заробітчан можна умовно розділити на дві категорії. До першої відносяться люди з вищою освітою, часто технічною, з високим рівнем кваліфікації, які знають англійську або мову країни перебування. Вони затребувані в будь-якій країні Євросоюзу. Але є й інша категорія трудових мігрантів. Це випускники вузів, які стали юристами, економістами, бухгалтерами. Тобто, вони не володіють технічною спеціальністю. За останні 25 років їх з’явилося дуже багато. Список країн, куди вони можуть виїхати, обмежений. Наприклад, заїхати в Німеччину досить складно, якщо людина претендує тільки на якусь фізичну роботу. В цьому плані ми більшою мірою затребувані в Польщі.
Ми в вересні 2016 року провели соціологічне дослідження. З’ясувалося, що серед потенційних трудових мігрантів переважають чоловіки – 47% з усіх, хто ствердно відповів на питання «чи хочете виїхати на роботу в іншу країну»? Більшість з тих, хто хоче виїхати, 51%, має вищу освіту. 63% потенційних трудових мігрантів – це люди віком 18-35 років. Що стосується, рівня доходів, то виїхати хоче кожен другий забезпечений і кожен другий малозабезпечений українець. Взагалі, виїхати на заробітки не проти 41% учасників опитування.
Виходить, що працювати за кордоном хочуть люди досить забезпечені, з вищою освітою. Це соціально активні громадяни віком від 18 до 35 років. В якійсь мірі я б сказав, що ці люди – надія цієї країни. Але є цифри, які особисто мене радують. Практично 60% виїжджаючих хочуть виїхати на термін до 1 року. Всього 40% – на термін до 5 років. При цьому 75% з тих, хто хоче виїхати, навіть не допускають думки про те, щоб залишитися на Заході на ПМЖ.
– Тобто, ці люди сподіваються коли-небудь повернутися додому?
– Не просто «коли-небудь», а протягом першого року. Люди розуміють, що криза не вічна. Вона колись закінчиться і українці будуть повертатися назад. Тому я б не став розцінювати трудову міграцію як початок нової хвилі еміграції.
Багато українців хочуть поїхати, подивитися, що відбувається на Заході, заробити грошей, фінансово підтримати свої сім’ї в лихоліття, і повернутися назад.
– Як щодо їх кваліфікації? Є думка, що на заробітки найчастіше їдуть ті, хто буде займатися важкою фізичною працею.
– Природно, ніхто не хоче так працювати. Але людина з дипломом юриста, економіста, бухгалтера, у якого немає прикладної спеціальності, яка дозволить йому реалізуватися як фахівця, який не знає мови, не отримає альтернативи важкій фізичній роботі.
При цьому на Заході дуже затребувані фахівці високої кваліфікації. Там потрібні наші IT-шники, медики, інженери, фахівці технічних професій. На початку грудня в Україні проходив україно-польський симпозіум. Тоді представники західних компаній говорили, що готові навчати українських інженерів, якщо ті не знають мови. Поляки не розцінюють українців як людей, які повинні виконувати тільки важку фізичну роботу. До речі, це стосується не тільки Польщі, а й інших європейських країн. Українців розцінюють як висококваліфікованих фахівців. Але для цього потрібно знати мову, як мінімум англійську чи німецьку. Потрібно мати технічну спеціальність або спеціальність, пов’язану з затребуваними сферами.
– Ви говорите, що люди їдуть заробляти. На який рівень доходів вони можуть претендувати?
– Рівень заробітку людини, який виїхав на роботу за кордон, залежить від трьох чинників: від умінь, знань і життєвого досвіду. Якщо у нього є знання, але немає умінь, хто йому багато заплатить? Якщо є вміння, але немає знання мови, то він теж не зможе багато заробляти. Якщо у нього є вміння і знання, але немає життєвого досвіду для адаптації в країні перебування, то у нього знову ж навряд чи буде високий заробіток.
До слова, з 1 січня 2017 року польські роботодавці більше не зможуть платити іноземцям менше, ніж полякам. Відповідно, і українці отримуватимуть стільки ж, скільки і польські фахівці. Тим більше, я практично не зустрічав випадків, щоб створювалися винятково українські бригади. Завжди ставлять поляків і українців разом, умовно наставника і учня, хоча ще не відомо, хто кого буде вчити, якщо мова йде про професіоналів.
Складно однозначно говорити про якийсь середній рівень зарплат. Початковий дохід IT-шника в Польщі, може становити 300-500 євро. «Стелі» для доходу в IT практично не існує. Молодший медичний персонал може отримувати ті ж 300-500 євро. А скільки може заробляти фахівець рівня анестезіолога? У США їх зарплата доходить до 120-150 тисяч доларів на рік. Сумніваюся, що українцеві там будуть платити менше. Адже фахівець високої кваліфікації всюди коштує дорого.
– Багато хто користується послугами посередників, серед яких є і, м’яко кажучи, недобросовісні. Чи є десь список або рейтинг перевірених агентств з працевлаштування за кордоном?
– На сайті Міністерства соціальної політики України є список з 1032 компаній, у яких є ліцензія на заняття цією діяльністю. 16 грудня наша асоціація проводить перші збори учасників ринку міжнародного працевлаштування. Ми хочемо перевірити компанії, які хочуть вступити в асоціацію.
Але все ж потрібно розуміти, що кожна людина сама відповідальна за свою долю. Щоб не спиратися тільки на чужу думку, він повинен все перевірити особисто. По-перше, потрібно уважно читати договори, побачити ліцензію, дізнатися, чи є вона взагалі. Також потрібно звертати увагу на те, де проходить зустріч з агентом. Якщо це буде десь у підворітті, в парку або кафе, то з ймовірністю в 99,9% можна сказати, що вас просто ошукають.
Є чотири ключові моменти, на які слід звертати увагу, вибираючи компанію, для пошуку роботи за кордоном. По-перше, це має бути зареєстрований суб’єкт господарської діяльності, юридична особа або фізична особа-підприємець. По-друге, у компанії повинна бути ліцензія, видана саме на той суб’єкт господарювання, з яким ви спілкуєтеся. Умовно кажучи, якщо СПД «Іванов» показує вам ліцензію, видану компанії ТОВ «Петров і сини», то вас обманюють. По-третє, між клієнтом і посередником обов’язково укладається договір. Четвертий момент – обов’язкове здійснення платежу з отриманням прибуткових документів: прибуткового ордера, касового чека, або ж це може бути перерахування на розрахунковий рахунок компанії. У будь-якому випадку ці документи повинні бути у вас.
Читаючи договір, звертайте увагу, щоб там було чітко прописано, що вам надають послуги з працевлаштування за кордоном. Якщо ж в контракті сказано про консультаційні послуги будь-якого характеру, вас найімовірніше оманюють. Тому уважно вичитуйте договір! Якщо не можете розібратися в усіх тонкощах самостійно, звертайтеся до хорошого юриста. Ну, або хоча б зателефонуйте в нашу асоціацію, щоб вам точно сказали, чи є у тій чи іншій компанії ліцензія.
– Людина приїхала за кордон, влаштувалася на роботу, але виникли проблеми. Куди крім посольства або консульства можна звернутися за допомогою, якщо проблема не дуже серйозна?
– Єдиним вірним помічником українця за кордоном є МЗС і його консульські служби.
Що значить дрібна проблема? У вас забрали паспорт. Це дрібна проблема? Ви перебуваєте в поліцейській дільниці. Це дрібна проблема? Ви прийшли на роботу, де вас «закрили» в цеху, де потрібно і працювати, і жити. Це дрібна проблема? У будь-якому випадку, краще звернутися до консульської служби.
Якщо в 2015 році в тій самій Польщі було 5 тисяч звернень до консульської служби, то за неповний 2016 рік уже є 8 тисяч. Консульства відкриті, вони готові допомагати українцям. Представники МЗС самі кажуть, що якщо щось відбувається, найкраще звертатися до них.
– Поговоримо про глобальніші проблеми. Українці виїжджають з країни, хай і тимчасово. Тут звільняються робочі місця. Хто прийде на їхнє місце?
– У нас з умовних 10,5 мільйона людей, що працюють офіційно, всього лише 20% отримують більше 5 тисяч гривень на місяць. 80% українців заробляють менше 200 доларів на місяць. Мені складно уявити, що хтось прийде на роботу на таку зарплату.
Але це питання цікаве, якщо розглядати його в перспективі. Повторюся, криза не вічна. В країні будуть зміни. Як би там не було, реформи йдуть. Пройде 2-3-5 років і тоді дійсно гостро постане питання про наявність робочих рук. В цьому плані ми пов’язуємо майбутнє країни з трудовими мігрантами. Українці, що працюють за кордоном, стежать за тим, що відбувається тут. Як тільки вони зрозуміють, що в країні починається економічне піднесення, як тільки вони побачать, що реформи спрацювали і є позитивні зміни, вони почнуть повертатися. І вони повернуться вже трошки іншими. Виїхавши за кордон, вони побачать, що означає реальний порядок в країні, що таке робота за контрактом, зрозуміють, що це вигідно, а також переконаються в користі медичної страховки.
На мою думку, коли вони повернуться додому, почнеться справжня європейська інтеграція України. Чим більше людей виїде на Захід і зрозуміє, як живе цивілізований світ, тим більше шансів, що в черговий раз не повториться Донецьк, Луганськ, Крим.
Спільно з Україно-польською торговою палатою ми обговорюємо можливість працевлаштування людей із зони АТО і південного сходу. Ми хочемо, щоб вони поїхали в Польщу, Чехію, Німеччину, інші країни і побачили, як живе нормальний цивілізований світ. Щоб вони побачили, що казки, якими їх пригощає російська пропаганда, не мають нічого спільного з дійсністю.
Ми дуже сподіваємося, що як тільки у нас знову будуть створюватися робочі місця, люди, які виїжджають зараз з України, повернуться назад. Це і будуть ті робочі руки, які будуть піднімати цю країну.
– Так, але після повернення у них буде дуже висока планка.
– Звичайно. У них будуть високі вимоги і до себе, і до оточуючих, і до роботодавця, і до чиновників. Я вважаю, що це найкраще, що вони привезуть з-за кордону. Трудові мігранти завозять в Україну інвестиції двох типів. По-перше, це значні суми грошей. З 2011 по 2015 рік в країну було перераховано 35 мільярдів доларів. Наприклад, тільки в 2013 році зайшло близько 8,5 млрд. Потім через проблеми в банківській системі офіційний потік дещо зменшився, а неофіційний залишився на колишньому рівні. 35 мільярдів доларів – це третя частина нашого річного ВВП. Це більше грошей, ніж надали всі зарубіжні інвестори разом узяті, більше, ніж дав МВФ. І їх не потрібно повертати.
Друга інвестиція не носить матеріальний характер – це розуміння західного способу життя. І не гедонізму, як часто його у нас підносять, а як культу роботи. Там люди дійсно багато працюють, набагато більше, ніж може собі уявити українець. Тільки тяжка праця може щось поміняти в цій країні.
– Головне, щоб вони захотіли повернутися.
– А ось це вже залежить від держави, чиновників, реформаторів. Я впевнений, що у нашого уряду є програма позитивних змін. Реформи все ж йдуть. Думаю, що це і буде основою для повернення українців з-за кордону.