71,1 мільйона людей у всьому світі жили як внутрішні переселенці
на кінець 2022 року, це на 20% більше ніж в попередньому – 2021-му році і найвище число, коли-небудь зареєстроване. Зафіксовано 60,9 мільйонів внутрішніх переміщень або переміщень протягом року, що на 60 відсотків більше, ніж у 2021 році, і також найвищий показник за історію спостережень. Кількість переміщень, пов’язаних з конфліктом і насильством зросла майже вдвічі до 28,3 млн, багато в чому завдяки агресії РФ в Україні. Війна в Україні прямо зачепила 16 мільйонів осіб, це найвищий показник, коли-небудь зареєстрований для будь-якої країни. Внутрішнє переміщення є глобальним явищем, але майже три чверті внутрішньо переміщених осіб у світі (ВПО) проживають лише в 10 країнах: Сирії, Афганістані, Демократичній Республіці Конго (ДРК), Українї, Колумбії, Ефіопії, Ємені, Нігерії, Сомалі та Судані. Бачите, ми опинилися в компанії переважно тих країн, де конфлікти невщухають в останні 50 років.
Після початку повномасштабного вторгнення РФ почався великий перерозподіл населення України. Трендом в ньому є рух на Захід – більшість українців попрямувала зі Сходу та Півдня до Центральної та Західної частини країни (близько 4,9 млн), хтось поїхав ще далі – в іноземні країни (близько 4,2 млн). І приблизно 2 млн наших громадян обрали напрям на Схід – до РФ. В результаті цього значно збільшилося населення Центру та Заходу України. Так чи інакше, війна чи протистояння з РФ буде продовжуватися в найближчі роки чи навіть десятиліття. Отже, ВПО перетворяться на постійних мешканців тих територій, де вони зараз живуть. Ми повинні вже зараз це зрозуміти і відповідно діяти – створювати для цих людей нові робочі місця, умови для соціалізації та життєвої реалізації. І сприймати їх не як тимчасових мешканців, які згодом кудись поїдуть, а як постійне населення цих територій.
Багато країн у світі переживали війни останнім часом і знають, що таке проблема ВПО і як її вирішувати. Ми повинні ретельно вивчати цей досвід, брати до уваги те, що буде релевантним для України, виходячи з соціально-економічних реалій. На відміну від багатьох інших країн, ми маємо достатньо освічене та працьовите населення. Головна проблема, яка може статися з нашими ВПО – перетворення їх на утриманців держави, які безкінечно чекатимуть часу, коли можна буде повернутися додому та будуть економічно неактивними в місцях свого теперішнього проживання. Таку картину ми можемо спостерігати з багатьма українцями, що зараз живуть у європейських країнах та отримають гроші, як ті, хто отримали притулок. Хай українські виплати набагато менші за німецькі та австрійські, але вони також можуть створювати ілюзію тимчасовості – ось трохи треба перечекати і можна повертатися додому. Вертаюсь до своєї попередньої тези – найкращим виходом з цієї ситуації є працевлаштування ВПО. Не хочу зараз зупинятися на темі мобілізації, яка заважає і буде заважати працевлаштуванню ВПО. Єдине, що додам з цього приводу – всім відома біблійна історія про Мойсея, який врятував свій народ з рабства та водив його пустелею. Так ось я вважаю, що збереження народу є головним пріоритетом держави. Коли буде народ, то буде і сенс боротьби за території в тому числі.