Василь Воскобойник, керівник проекту “Візія 2033”: в сьогоднішньому світі, де багато кордонів стали прозорими, а транспортна система дозволяє з легкістю пересуватися між країнами та континентами, міграція стає дуже мобільною. Люди змінюють країни перебування, шукають, де їм більше подобається та яким чином можна заробити більше. Часто міграція включає повернення до країни походження на короткий або тривалий період перебування, потім знову може бути виїзд в іншу країну.
Отже, якщо країна тримає кордони відкритими, до неї будуть повертатися власні громадяни, хай і не на постійній основі. Але все одно хтось буде залишатися, осідати вдома. Багато хто в керівних кабінетах робить помилку, коли думає, що людьми керують виключно економічні чинники і якщо створити умови для підвищення ділової активності, то українці почнуть масово повертатися додому. Безумовно це потрібно робити, але цього недостатньо. Можна сказати, що критично мало. Українці, яким байдужа їхня батьківщина, не будуть повертатися додому. А інші можуть вертатися і під час війни, бо їх можуть приваблювати цінності свободи та можливість реалізації, якої вони не матимуть в інших країнах. Але ж яким чином наша влада сьогодні культивує цінності свободи? Питання риторичне.
Треба зазначити, що тривале перебування за кордоном часто створює труднощі для репатріантів у пошуку можливостей працевлаштування, насамперед через втрату зв’язку з попередніми контактами в їхній рідній країні. Інші фактори стосуються спроможності країни сприяти процесу реінтеграції. Часто країни, з яких виїжджають великі групи мігрантів або біженців, не в змозі підтримати їх ефективну реінтеграцію, головним чином через брак інституційної спроможності, а також людських і фінансових ресурсів. Повернувшись додому, репатріанти можуть не мати доступу до актуальної інформації про поточну ситуацію на ринку праці. Як наслідок, багато громадян можуть бути зосереджені в нелегальному секторі з низьким рівнем кваліфікації.
Громадяни, що повертатимуться додому, можуть відігравати важливу роль у передачі кваліфікації та навичок, набутих за кордоном, до місцевого населення. Крім досвіду багато хто набуває підприємницькі здібності, які можуть допомогти країнам краще відновлюватися. Надання оперативної підтримки через можливості отримання доходу як для тих, хто повертається, так і для громад у районах повернення може допомогти загальному процесу повернення та реінтеграції.
Для підсилення ефекту повернення додому потрібно встановити щільні зв’язки з українськими громадами за кордоном, визнати їх часткою українського культурного та політичного простору, надавати їм можливості для відвідин України, відкриття бізнесу та інвестування в неї. Для цього необхідно підтримувати діалог та проводити інформаційні компанії серед етнічних українців, які проживають в інших країнах. Вони повинні знати, що в Україні їм завжди раді, вважають рідними людьми, готові прийняти вдома та надати необхідну допомогу та підтримку. Українці світу повинні відчувати, до якого цікавого і модернового політичного та культурного проекту вони відносяться. Сьогодні будемо говорити саме про це.