У нас в Україні кількість пенсіонерів складає 11 млн 450 тис, приблизно 10,5 млн найманих працівників та 1 млн 950 тис суб’єктів підприємницької діяльності. Проблема пенсійного забезпечення полягає в тому, що ми існуємо в рамках солідарної системи, і зараз пропорція між тими, кого утримують (пенсіонерами) та тими, хто утримує (люди, що працюють) складає один до одного. Трудових иігрантів потрібно поділити на тих, хто працює офіційно за кордоном та нелегально. Крім того, є ті, хто може із заробітків за кордоном забезпечити відкладання грошей на песію, а є інші, які цього не встигають зробити. Наших мігрантів, які працюють офіційно, можна також поділити на дві великі групи – люди, які працюють в країнах, з якими Україна має укладені міжнародні договори щодо пенсійного забезпечення та країни, з якими подібних угод немає. Якщо мігрант відноситься до другої категорії, то йому знову ж таки потрібно забезпечувати собі пенсію самостійно. в розвинутих країнах в попиті між роботодавцем та робочою силою існують так звані employee benefits (додаткові привілеї для працюючих), які також входять до вартості робочої сили. Туди входять: оплата переїзду, оплата навчання, адаптація в колективі, пенсійне накопичення за рахунок роботодавця, відшкодування за проїзд у транспорті, медичне забезпечення, надання доступу до спортивних споруд, знижки для працівників і багато іншого. Роботодавцям потрібно змінювати свої пропозиції щодо попиту робочої сили і включати до неї employee benefits. Державі потрібно змінити оподаткування employee benefits в Податковому кодексі, активно підтримувати та розвивати підприємницьку діяльність в країні.