Міністр соцполітики України Марина Лазебна заявила в інтерв’ю одному зі ЗМІ, що їй дуже подобається теза президента “Залишайся в Україні!”. Вона хоче запровадити в країні німецький досвід під назвою mini jobs. “Цю програму було запроваджено в кризу і вона дала можливість тимчасових заробітків… Треба робити такі ліберальні кроки на ринку праці – дати цим людям заробити”, – сказала вона.
В уряді нарешті визнали: затримати трудових мігрантів, як би цього не хотів Зеленський, все-таки не вийде. Тому тепер кажуть не просто про 500 тис. робочих місць для безробітних, а про програму створення обмеженої їх кількості на нетривалий термін, покликаної перечекати карантинний період і падіння економіки. У принципі, й раніше стало ясно, що в Кабміні не можуть створити нічого довгострокового, коли озвучили список передбачуваних вакансій.
З чим їдять ці “міні-джобс” і чи варто на них розраховувати безробітним?
У Німеччині mini jobs – це дійсно про мігрантів, але не про своїх, а про громадян інших країн. Іноземці, що прибули до країни, часто попервах довго не можуть знайти роботу. Хтось обмежений локацією через відсутність прав, хтось погано знає мову. Під mini-job мається на увазі робота за наймом, на якій місячна зарплата не перевищує 450 євро. Це може бути, наприклад, працевлаштування в кафе або в галузі прибирання. Часто працівники отримують і до 100 євро, адже в такому разі можуть паралельно розраховувати й на допомогу.
Але ті 450 євро, які платять за “маленькі роботи” в Німеччині, – це середня зарплата в нашій країні. Лазебна зазначає, що на українських “міні-джобс” отримуватимуть більше мінімалки в 4 700 грн. Чи зможуть українські “міні-джобери” розраховувати на 6-8 тисяч, про які раніше говорив прем’єр-міністр Шмигаль, невідомо. Схоже, що йдеться знову про зайнятість у сільському та лісовому господарствах, будівництві доріг, на пошті, в соціальній роботі та міському благоустрої. Не в усіх цих галузях реально можна заробити навіть такі суми. Наприклад, у Запорізькій області в галузі будівництва, про яку так багато говорять у Кабміні, на 6 300 грн шукають завідувача сектора взаємодії з органами держвлади. А це вже кваліфікована робота.
“Пропонується, звісно, не робота мрії. Але на сьогодні найбільшу загрозу країні становить економічна криза. Робочих місць не вистачатиме, тому треба створювати ті, в які не потрібно багато вкладати. Швидко створити вакансії, які високо оплачуватимуться, не вийде. Та й те, що може дозволити собі німецька економіка, не можемо дозволити собі ми. Тому краще нехай буде такий компромісний варіант”, – вважає Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування.
Треба розуміти, що ті 6-8 тис. грн – це зарплата “брутто”, а люди на руки отримуватимуть 4,8-6,4 тис. грн. У Німеччині ж така робота була вигідна тим, що самі громадяни не повинні були платити податки із зарплати, здійснювати внески в соціальні страховки. Працівник там все одно застрахований і може розраховувати на пенсію, позаяк внески до Пенсійного фонду продовжує платити роботодавець.
При цьому обмеження в 450 євро було встановлено не просто так. Якщо заробити більше, то доведеться сплачувати всі необхідні податки. Ба більше, за перевищення порогової суми можна навіть потрапити на штраф. Тому працівники в Німеччині ретельно підраховують свій місячний дохід. Тільки одна додаткова робота підпадає під пільги “міні-джоб”. За решту доведеться доплачувати.
Чи можна за німецьким прикладом не обкладати податками “маленькі роботи” в Україні?
“Ідея перестати оподатковувати мінімальну зарплату давно витає у владних колах. Справа в тому, що таке оподаткування саме по собі – абсолютний нонсенс, адже мінімальний дохід зменшується ще й на рівень податків. Щоправда, в нинішній ситуації, коли значна частина українців отримує зарплату в конвертах, впровадження такої практики призведе до того, що більша частина не буде їх сплачувати”, – розповідає фінансовий аналітик, експерт Growford Institute Олексій Кущ.
Експерт вважає, що теоретично неоподатковуваний мінімум можна було би запроваджувати для домогосподарства з урахуванням доходів усіх членів сім’ї. Наприклад, чоловік може й отримувати більшу зарплату, але його дружина не працює і в них п’ятеро дітей. Подібну ідею пропонувала запровадити голова комітету соціальної політики та ветеранів Верховної Ради Галина Третьякова. За її задумом, необхідно було би просто повертати громадянам сплачені прибуткові податки. Це дозволило би зменшити кількість субсидіантів.
Та чи звільнять українців, які працюватимуть у цьому форматі, від сплати ЄСВ, – велике питання. Враховуючи те, що Пенсійний фонд недофінансовано, а Лазебна про оподаткування таких робіт не сказала ані слова, схоже, що цей аспект “німецького прикладу” буде втрачено. Що ж у такому разі залишиться від оригінальної ідеї? Короткостроковість цієї роботи й обмеження за годинами? Воскобійник погоджується: із спільного в української ініціативи з німецькою практикою – тільки тимчасовий їх характер. Таким чином, “міні-джобс” Лазебної – це просто красива обгортка для обіцянок прем’єра.
Звісно, в такому вигляді ініціатива навряд чи допоможе українським заробітчанам навіть на тимчасовій основі. У тій же Німеччині далеко не всі скористалися “міні-джобс”, позаяк там було вигідніше просто не оформлятися на таку роботу й отримувати допомогу. В Україні надія на те, що люди, які за кордоном заробляли щонайменше понад тисячу доларів, тепер местимуть вулиці або стригтимуть газони за копійки, м’яко кажучи, слабка. Ті самі кур’єри можуть заробляти набагато більше.
“Що стосується формату “невеликих робіт”, це абсолютно утопічна ідея, яка видає повне нерозуміння владою кризи та специфіки ринку праці. Люди не будуть влаштовуватися на роботу з такою оплатою. Вони перечекають цей час або просто стануть у центрі зайнятості”, – ділиться думкою Кущ. У Польщі українців нині запрошують працювати в торгівлю: упакування, фасування, розкладання товару. Також є вакансії в галузі логістики, фармакології, виробництва побутової хімії. Потрібні айтішники, кур’єри, люди на автомобільні заводи. Українцям простіше відбути 14-денний карантин та отримувати гідну оплату праці за кордоном. На деяких пунктах пропуску на кордоні з Польщею громадяни вже нині стоять у чергах по 6 годин.
Те, що в Міністерстві соцполітики цього не розуміють, віриться слабо. Але, мабуть, зацікавлювати людей вакансіями з укладання бруківки доводиться з тієї причини, що виплати з безробіття виявилися під загрозою. На облік до Держслужби зайнятості станом на кінець травня стало понад півмільйона осіб. Тобто безробітним є кожен 32-й працездатний у країні. На карантині податкові надходження істотно скоротилися, а міністерство лише посилило навантаження на Фонд соцстрахування, запустивши й виплати прожиткових мінімумів на дітей деякі ФОП.
Віддуватися ж знову доведеться регіонам. Лазебна заявила, що нові робочі місця створюватимуть спільно з владою на місцях. Вона обіцяла “слухати, а не наказувати”. Але в тому, що механізм комунікації працюватиме справно, є сумніви. “Це взагалі смішно. Місцеві бюджети обдерли, на місцях грошей не буде. Та і як із центру керувати зайнятістю на місцях? Абсурд. Раніше навіть для того, щоб заплатити 300% лікарям, довелося втрутитися президенту”, – наголошує Кущ.
Та й потрібна тимчасова робота, найімовірніше, далеко не 2 мільйонам заробітчан, про яких говорить Лазебна. Експерти вважають, що ця цифра є роздутою. “Ці оцінки досить сумнівні. Точно не повернулося 2 мільйони, як про це заявляють. Добре, якщо це було хоча би 500 тис осіб. Із Польщі, наприклад, станом на 1 травня повернулося 160-170 тис осіб, а це країна, де найбільш масово працюють наші громадяни. І вони, безсумнівно, знову поїдуть у пошуках кращого життя”, – розповідає Воскобойник.
Набагато важливіше було би зайнятися проблемою безробіття в країні комплексно. Не тиснути на місцеві бюджети, а проводити антициклічну політику зайнятості, планувати не приватизацію підприємств, а навпаки, збереження поточних робочих місць. Але професійний підхід до вирішення проблеми так і не виник. Оскільки пільгові кредити для заробітчан із відкриття бізнесу в Україні не спрацювали, наших трудових мігрантів намагалися затримати штучно, забороняючи їм виїзд за кордон.
Загалом рівень підготовки до розв`язання проблеми безробіття в країні можна оцінити лише за однією фразою Лазебної з вищезгаданого інтерв’ю. Міністр сказала, що Світовий банк “подав їй гарну ідею”: зробити наскрізний моніторинг людей, які нині є на ринку праці, через центри зайнятості та органи соціального захисту. Чому такого моніторингу досі не відбулося і як так вийшло, що такі ідеї людині, що розв`язує соціальні питання в Україні, змушені подавати міжнародні партнери в третій місяць карантину, – загадка. Розгрібати наслідки такої політики будуть standard jobbers. Тобто всі ті українці, які за кордон виїжджати не збираються.
Ганна Пєшкова
Джерело: 112.ua