Американське видання EurasiaNet повідомляє, що зараз трудовим мігрантом є кожен сьомий працюючий за наймом українець. У статті наводяться дані щодо кількості трудових мігрантів, основних причин її збільшення й обсягу грошових переказів в Україну.
Дані показують, що українці користуються ослабленням візових обмежень для пошуку роботи в Євросоюзі, підтримуючи таким чином українську економіку, яка переживає непрості часи. Поворотним моментом для української трудової міграції став 2014 рік, коли Україна підписала угоду про асоціацію з ЄС і одночасно виявилася втягнутою в конфлікт з підтримуваними Росією бойовиками на Донбасі. Сукупність цих подій перенаправила потік заробітчан з Росії на Захід, що сприяло швидкому зростанню числа громадян України, які працюють за кордоном на законних підставах.
Згідно з даними Державної міграційної служби України, у 2010-2012 роках за кордоном працювали майже 1,2 мільйона українців. До 2019 року, за даними Міністерства соціальної політики, їх кількість зросла до 3,2 мільйона, причому, згідно з опублікованим у квітні звітом Європейської комісії, 2,7 мільйона з них припадало на Євросоюз. У документі Єврокомісії також зазначається, що трудовим мігрантом є приблизно кожен сьомий працюючий за наймом українець.
Тривалий період економічних негараздів в Україні, в основному через нездатність уряду приборкати корупцію, є основною причиною того, що люди їдуть працювати за кордон, пояснив Василь Лопух, директор адміністрації Наукового товариства імені Шевченка, організації, що базується в Нью-Йорку й займається вивченням України.
“Вони [урядовці] створюють тенденцію стагнації попиту на [внутрішню] робочу силу, яка спонукає українців шукати роботу за кордоном”, — сказав Лопух.
До 2014 року основним напрямком для українських трудових мігрантів була Росія. Але захоплення Кремлем Криму і його дії на Донбасі викликали різкий розворот міграційного потоку в бік ЄС, особливо Польщі. У 2014-2016 роках кількість українських трудових мігрантів в ЄС зросла на 42%. У 2019 році майже 1 мільйон українців працювали в польському сільськогосподарському секторі.
У 2015 році Україна прийняла закон про зовнішню трудову міграцію, метою якого є зміцнення соціального і правового захисту працюючих за кордоном. Крім того, у 2017 році уряд реалізував дорожню карту з метою “забезпечити реінтеграцію трудящих-мігрантів і членів їх сімей в суспільство”. У тому ж році влада затвердила стратегію у сфері трудової міграції до 2025 року.
Регуляторні зміни спростили українцям процес працевлаштування за кордоном, а їх роботодавцям у приймаючих країнах — процес найму. У 2019 році майже 1800 фірм в ЄС мали офіційні угоди про наймання кваліфікованих українських працівників. Разом із кількістю трудових мігрантів зросли й грошові перекази в Україну.
За даними Світового банку, у 2018 році українські трудові мігранти переказали додому понад 14,7 мільярда доларів, що на 17% більше, ніж роком раніше. У 2019-му цей показник зріс до 15,8 мільярда доларів, що еквівалентно 9,5% ВВП країни. Але, як очікується, в поточному році через пандемію COVID-19 ці показники різко скоротяться по всьому регіону.
“Українська економіка залежить від зовнішньої трудової міграції, — сказала Марина Приходько, член ради директорів “Разом”, американської некомерційної організації, яка сприяє розвитку освіти та підприємництва в Україні. Багато областей, особливо вздовж західного кордону України, будують всю свою місцеву та обласну економіку навколо трудової міграції, та повністю інтегрували трудову міграцію у свої організаційні структури”.
Джерело: ZIK