Пошук соціальних утриманців в Білорусі привів до відправки тим, хто виїхав з країни, повідомлень сплатити “податок на дармоїдство”. Чому це сталося і чим загрожує невиконання вимоги?
У пошуках грошей білоруська влада не залишає у спокої так званих “дармоїдів” – ними, згідно з президентським декретом “Про попередження соціального утриманства”, є громадяни, які не беруть участь більше півроку в фінансуванні держбюджету і не мають підстав для звільнення від податків.
При цьому листи з податкових органів з вимогою сплатити збір у розмірі 20 базових величин (в перерахунку – трохи менше 175 євро) були відправлені і тим білорусам, хто вчиться або працює за кордоном. Можливість довести необгрунтованість претензій в ряді випадків є, але сам факт їх пред’явлення для багатьох білорусів став справжнім стресом, а доказ невинності вимагає сил і часу.
Не живеш в Білорусі – все одно заплати податок
До введення “податку на дармоїдство” чиновники заявляли, що потенційних його платників в Білорусі – 400 тисяч, але до 15 листопада податкові інспекції розіслали повідомлення про сплату збору лише 50 тисячам громадян. Пізніше кількість “дармоїдів” довели до планового: 13 cічня 2017 р. Міністерство з податків і зборів доповіло, що сповіщення, їх в народі називають “листами щастя”, відправлені 400 тисячам осіб.
Обговорення теми в соцмережах і публічному просторі свідчить про те, що податківці розіслали повідомлення, в тому числі, і відсутнім в Білорусі громадянам. І багато хто з них не знають, чим – крім передбаченого штрафу або адміністративного арешту – загрожує несплата збору.
Ніяких офіційних коментарів, чому так сталося, в податкових органах отримати не вдалося. Однак в районних податкових інспекціях Мінська відповідають на деякі питання тих, хто отримав повідомлення, або їх родичів. Так, співробітниця однієї з інспекцій повідомила, що, згідно з декретом, документ вважається доставленим по закінченню 10 днів з дня відправки – навіть якщо вказаний в листі абонент не розписався в отриманні.
“Ухилятися від отримання повідомлення марно”
Тобто потенційний платник реально може і не знати, що йому прийшло повідомлення, якщо йому про це не розкажуть родичі, що живуть за місцем його колишньої прописки в Білорусі. Далі, продовжила співробітник податкової, якщо адресат в 30-денний термін не заплатить збір і не відреагує на лист іншим чином, “будемо готувати документи до суду, і він винесе рішення”.
А якщо людина навіть не знає (оскільки живе за кордоном), що йому прийшло таке повідомлення? “Це питання не до нас, ми всього лише виконавці декрету, але ухилятися від отримання повідомлення марно, воно все одно буде вважатися врученим”, – пояснила співробітниця податкової.
І додала, що адресати повідомлень можуть зіткнутися з проблемами при виїзді з Білорусі як ті, що ухиляються від податків: “Крім того, можливі проблеми, якщо вони вирішать взяти громадянство тієї країни, де фізично знаходяться. Процедура передбачає запит в МЗС. Звідти з питанням, чи є у громадянина заборгованість, звернуться до нас, і ми відповімо “так”, і паспорт іншої держави не видадуть “.
“У нас своя база платників”
На питання, чому, виписуючи сповіщення, не звернулися до бази даних Держприкордонкомітету, в районних податкових інспекціях відповідають, що в кожній з них формується своя база платників. А чому люди повинні виправдовуватися і доводити, що були відсутні в Білорусі більше 183 днів в році і претензії до них не обгрунтовані, чиновники не пояснюють.
Тим часом, як заявив представник Держприкордонкомітету Білорусі Антон Бичковський, ніяких збоїв в роботі цього відомства останнім часом не було. Автоматизована система прикордонного контролю функціонує в штатному режимі, і будь-який громадянин може без проблем в 15-денний термін отримати відповідь на електронний або надісланий поштою запит про дати перетину ним держкордону.
І дійсно, є приклади, коли для анулювання претензій податківців досить написати електронне звернення, вказавши в ньому, що вимога заплатити податок необгрунтована, тому що адресат фізично перебував за кордоном більше півроку і заплатив податки за місцем проживання. А факт перетину держкордону Білорусі можна перевірити в базі даних Держприкордонкомітету.
Набагато складніше тим, хто працює або навчається в Росії. Через фактичну відсутність контролю на кордоні між РБ і РФ облік виїжджаючих до Росії білорусів не ведеться. І вони повинні надати в податкову інспекцію документи, що підтверджують факт перебування на російській території. Наприклад, контракт на роботу, договір оренди житла (що мають далеко не всі трудові мігранти) або довідку з податкових органів РФ.
Декрет складається з протиріч
Є випадки, коли білоруси, що працюють за кордоном, є в базах даних податкової, як ті, що знаходяться на території Білорусі. З такою проблемою зіткнувся, наприклад, редактор радіо “Свобода” Франак Вечерко. Йому довелося замовити довідку в податковій інспекції Чехії, на території якої він перебував більше півроку і платив податки.
Як повідомив в голова Білоруського Гельсінського комітету Олег Гулак, правозахисники отримують сотні прохань про допомогу в зв’язку з “податком на дармоїдство”, і більшість з них підтверджують, що президентський декрет юридично не системний. Він не вписується у світову практику оподаткування, так як, за оцінкою Гулака, по суті, не є ні податком, який передбачає отримання доходу, ні збором, який передбачає отримання послуг. Звідси випливають і інші суперечності, розбиратися з якими змушені і чиновники, і власники білоруських паспортів, незалежно від місця їх фактичного проживання.
Крім трудових мігрантів непросто довести необгрунтованість претензій до них і тим, хто живе в самій Білорусі. Право звільнити від сплати збору тих, хто потрапив у важку життєву ситуацію є у місцевих органів влади, але немає чітких інструкцій, як це право реалізовувати. Адже крім очевидних випадків, коли, наприклад, роботу втрачає онкохворий, є й інші складні обставини.
Джерело: Deutsche Welle