Олександр Гладун, демограф, член-кореспондент НАН України:
За роки незалежності в нас сформувалась система маятникової трудової міграції, яка особливо розвинулась в останні роки. Тобто люди їздять на заробітки, заробляють гроші, пересилають їх, а потім повертаються.
Скільки з них лишається на постійне проживання – сказати дуже важко, тому що з 2001 року ми не маємо перепису населення (Гладун не визнає е-перепис ексміністра цифрової трансформації Дмитра Дубілета – УП), а ті люди, які поїхали і залишились, не потрапляють у міграційний облік як такі, що вибули з території України. Тобто проблема з цифрами існує, і без активних зусиль влади остаточні цифри ми ніколи не будемо мати.
За оцінками нашого інституту, з початку цього століття, після перепису 2001 року, з України виїхали близько мільйона людей. Це ті люди, які виїхали і залишились. Формат “попрацювали-повернулись” раніше був притаманний Західній Україні, вони більше їздили в країни Західної Європи. Східна Україна – в Росію.
Але більшість людей поверталась і зараз повертається. Зараз нова форма трудової зайнятості – вахтовий метод. Коли Радянський Союз освоював Сибір і нафтові родовища, людей на два-три тижні літаками возили туди й повертали назад – приблизно така ж картина, коли зараз українці працюють у сільському господарстві чи доглядають за старими людьми.
Зараз іде боротьба за фахівців. Польща змінює закони, щоб дати українцям можливість там працювати – щоб сплачували податки і роботодавці, і зайняті працівники. Чехія, Словаччина – теж пом’якшують усі умови. Найбільш міграційно активна частина населення – це молодь до 35 років, завжди так було. Зараз верхня межа трудової міграції вже 45-50, тому що люди їдуть попрацювати і повертаються. Щодо освіти. Україна доволі освічена країна, рівень освіти зростає, тому справді – у складі мігрантів буде більше людей з вищою освітою.
Якщо немає екстраординарних подій, на кшталт війни, у всіх країнах світу головна причина міграції – економічна. Тобто щоб утримувати населення в країні, треба вирішувати економічні проблеми.
Найбільша міграційна активність, коли люди виїздили закордон, була на початку незалежності. Потім це пішло хвилями: то більше, то менше. Велика міграційна активність була у 2014 році, коли велика частина людей виїхала у зв’язку з війною, у прикордонні країни. Буквально по всіх країнах, з якими межує Україна, було збільшення мігрантів, зокрема і в Росії. Частина з них повернулась, частина залишилась.
Зараз ми розробляємо два варіанти демографічного прогнозу: один по території, яка контролюється урядом, другий – по всій території з урахуванням Криму і ОРДЛО. Якщо брати діапазон різних прогнозів, приблизно у 2050 році буде 32-35 мільйонів людей в країні, це з Кримом і з Донбасом. Ситуація доволі загрозлива.
Міць будь-якої країни визначається економічним становищем і чисельністю населення. Якщо б наш демографічний потенціал був більшим, ми було б більш економічно більш розвинуті, то Росія б на нас просто не полізла.
Скорочення чисельності населення може призвести до зміни етнічного портрета. Щодо статево-вікового портрета: у нас жінки переважають чоловіків – ця тенденція йде ще з Другої світової війни і не змінюється.
У цілому нація старіє. У нас зараз 24% населення старше 60 років. А до 15 років – десь 15%. Ця диспропорція викликає багато економічних і соціальних проблем, з якими треба працювати.
Старіння населення – це загальносвітовий процес. Країни Західної Європи “старші” ніж ми. Що в такій ситуації робити? Я не економіст, але дещо лежить на поверхні – не треба красти. Ми чуємо, які мільярди втрачаються на митниці, скрутки і так далі – цих грошей вистачило б, щоб підтримати населення і створити додаткові робочі місця. Чесність – це не тільки моральна категорія, це економічна категорія. Якби люди нормально працювали і сплачували податки, то ми б жили краще.
Ті, хто отримують пристойну зарплату в Україні, зокрема фахівці ІТ-сфери, не виїздять, їх усе влаштовує. Якщо їхню зарплату в іноземній валюті перевести в гривні, тут цілком пристойно можна жити. Мене лякає скорочення чисельності населення, але ми як демографи не бачимо конкретних заходів, які зараз можуть вплинути на демографічну ситуацію. Ми торкнулись тільки одного питання – міграції, але найбільше скорочення населення в нас іде за рахунок природного чинника – перевищення смертності над народжуваністю. З 1991 року в нас відбулось катастрофічне скорочення народжуваності.
Суспільство перейшло на нову репродуктивну модель: зміщення календаря народження в більш старші вікові групи і зменшення кількості дітей, які народжуються. Скоро ми дійдемо до того, що на одного народженого буде двоє померлих. Якщо взяти кілька минулих років, у нас 10 жінок народжують 13 дітей. Щоб стабілізувати чисельність населення за рахунок природного чинника, треба щоб 10 жінок народжувати 21-22 дитини. Тоді чисельність населення не буде скорочуватись.
У європейських країнах 10 жінок народжують 15-16 дітей, і там теж є проблеми, які вони вирішують за рахунок міграції. Зокрема відкривають ринки праці для українців, громадян інших країн, щоб вони там просто залишились. Одна з категорій, яку вони заохочують залишатись, це студенти, які їдуть на навчання. У різних країнах по-різному, але вони дають від одного року до трьох, щоб вони знайшли собі роботу в цій країні.
Демографічною мовою – це люди репродуктивного віку, і це теж вплине на рівень народжуваності в країні, на рівень старіння. Українці – доволі міграційна нація. Що стосується інших країн… Якщо ми поглянемо на мапу світу, то міграційні потоки так склалися історично: зі сходу на захід і з півдня на північ. Якщо подивитись на Європу, то зараз поляки їздять на заробітки в Німеччину та США, з Великою Британією – не знаю, що буде за наслідками Брекзиту, багато з них повертаються. Що робить Польща – забирає людей з України, бо ментально схожі, освіта є і тд.
Що буде в Україні? До нас будуть їхати зі Сходу, з колишніх республік Радянського союзу – Закавказзя, Середня Азія, можливо, інші азійські країни. Хоча ми кажемо, що живемо дуже погано, ми живемо погано відносно того, як би ми могли жити. Але більше половини населення світу живе гірше, ніж українці. Тому в цьому сенсі Україна може бути привабливою для населення інших країн. Це може призвести до зміни етнічного портрета нації. Здається, Яценюк сказав, що перевагою України на міжнародному ринку товарів є дешева робоча сила. Це була позиція держави. Ми зараз отримали результат – дешева робоча сила сказала: “Ми не згодні з такими умовами”, ми не хочемо тут жити.
Джерело: Українська правда