Середній вік трудових мігрантів-чоловіків з України – від 18-ти до 44 років. На заробітки за кордон їдуть українки переважно старшого віку – 45 років і більше. З усієї кількості трудових мігрантів 60% розглядають можливість повернутися на батьківщину. Про це під час політичного ток-шоу заявила Варвара Жлуктенко, прес-секретар представництва Міжнародної організації з міграції в Україні.
Свою думку про трудову міграцію в Україні висловив в ефірі радіостанції Голос Столиці президент асоціації підприємств з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник.
Скільки українців і куди виїжджає?
– Такої статистики не існує. За оцінками МЗС, за 2016 рік у нас за кордоном перебуває близько п’яти мільйонів українців. Хоча ще за 2012 рік Світовий банк дав інформацію, що за кордоном перебувало близько 6,5 мільйонів українців. Чим вони там займаються? Чи працюють вони там? Вчаться? Займаються бізнесом? Або просто знаходяться в якихось короткочасних поїздках? Яка ж кількість людей працює за кордоном, не знає ніхто. Хоч як прикро про це говорити, але як тільки українець перетинає кордон, про нього фактично забувають.
На момент перетину кордону вони якось заявляють про свої наміри?
– Скільки ми не перетинали кордон будь-якої держави, куди б ми не виїжджали, нас ніхто не питав, з якою метою ми виїжджаємо. Коли ви заїжджаєте до іншої держави – так, там задають подібні питання. Але давайте дивитися, що згідно нашої соціології, а ми проводили соціологічні дослідження у другому півріччі минулого року, 61% українців, які за останні п’ять років хоча б один раз працювали за кордоном, працювали нелегально. Тобто, навіть в тих країнах, в яких вони перебували, немає інформації, скільки українців працює в тій чи іншій країні. Давайте почнемо з Польщі.
Про які обсяги легальних працівників і нелегальних йдеться?
– Давайте почнемо говорити про кількість, знову ж таки, хороший приклад, це Польща. Якщо ми починаємо дивитися статистику виданих запрошень, починаючи з 2010 по 2016 рік, то так, кількість виданих робочих запрошень зросла в 6,5 разів. Тобто, якщо в 2010 році видали 180 тисяч запрошень, то в 2016 році видали вже 1,3 мільйона запрошень. Зростання колосальне. Але скільки навіть за цими робочим запрошеннями легально працює в Польщі – подібні цифри знайти досить складно. Якщо ми говоримо, що 61% працював нелегально, то люди фактично отримують лише дозвіл на в’їзд в ту ж саму Польщу, і часто працюють за звичайну готівку, не сплачують на місці ніяких соціальних внесків і так далі. Тобто, вони працюють на чорну.
Завдяки чому така скажена динаміка? Це криза в Україні, або навпаки, якщо говорити про позитив, це полегшення працевлаштування за кордоном?
– Будемо розглядати це в комплексі. Так, дійсно, з 2013-2014 років, коли у нас в тому числі почалася і війна на південному сході, і обвалення економіки, погіршення економічної ситуації, звичайно, люди почали виїжджати. Але зі зворотного боку, в тій же самій Польщі йде економічне зростання, там потрібні робочі руки, тобто люди, які будуть працювати. І це пов’язано не тільки з тим, що бурхливе зростання польської економіки, а у них 23 роки поспіль йде зростання ВВП, та рівень зарплати є вищим за український уп’ятеро, а рівень того ж ВВП вище в шість разів. Проте, щорічно майже 2,4 мільйона поляків виїжджають далі, на роботу, на Захід, в ту ж Німеччину, Англію. Фактично, виходить, йде заміщення поляків на інших людей, серед яких є, природно, і українці.
Якщо назвати першу п’ятірку країн, в які їдуть українці працювати, як це буде виглядати?
– На першому місці Польща – 36% опитаних, на другому місці Росія – 25%, по 5% їздили в Німеччину та Чехію. Все інше йде далі по спадаючій. Але для мене більший інтерес представляє все-таки, куди далі хочуть поїхати українці. Тут ми вже говоримо, що на першому місці Німеччина – 23% опитаних. На другому місці у нас Польща – 22%, 10% хотіли б поїхати в Італію, Росія на сьомому місці – 6% опитаних.
Чи є кореляція між віком і можливістю отримати саме ту роботу, яка тебе влаштовує?
– Напевно, все-таки потрібно виходити з того, що бажання не завжди збігаються з можливостями і якщо західні роботодавці хочуть бачити професіоналів інженерів, хочуть бачити грамотних, можливо, навіть маркетологів, рекламістів, які бажають, щоб до них приїжджали банківські фахівці, це правда, працівники страхової сфери, то все впирається в одну просту маленьку деталь – незнання іноземних мов. І якщо є мовний бар’єр, відповідно, найбільша проблема, яка стоїть перед трудовими мігрантами, незалежно від того, в яку країну вони заїжджають, вони розуміють, що не можуть спілкуватися на тій же самій мові, відповідно, змушені погоджуватися на важку фізичну роботу, де лінгвістичний контакт найменший.
Вони не хочуть вчити мову для того, щоб влаштуватися на більш престижну роботу?
– Абсолютно вірно. У нас був досвід. Ми в місті Дніпрі організовували на базі однієї з компаній, яка займається працевлаштуванням, організовували мовні курси для людей, які хочуть поїхати на роботу в Польщу. Місячні курси були, тобто можна було вивчити мову на рівень А1, А2. Фактично, можна було б читати і хоч трошки розуміти розмовну мову, зовсім небагато. За півтора року існування курсів їх закінчило всього лише дві людини – це керівник і заступник керівника тієї компанії, яка перебувала в місті Дніпро.
Чи є у влади плани оподаткування трудових мігрантів?
– Можу вам відразу сказати, що між державами є угоди, найчастіше з метою уникнення подвійного оподаткування. Якщо людина працює в Польщі, на місці оплачує податки, відповідно, наша держава не має право з нього стягувати які б то не було гроші, тому що ці податки вже сплачені. Якщо ж мова буде йти про якісь країни, де подібного роду угод немає, відповідно, можливо, потенційно держава захоче, можливо щось з цього отримати.
Яке співвідношення тих, хто займається важкою фізичною працею і людей спеціальних професій?
– За оцінками нашої соціології, 93% людей, яких ми опитували, це була повністю репрезентативна соціологія, тобто я можу екстраполювати її на тих людей, на ті маси, які виїжджають, 93% людей працювало в сфері, пов’язаній з роботою руками – це будівництво, це сільське господарство, догляд за дітьми, прибирання вулиць і так далі. Якщо ми говоримо про сферу ІТ, про медиків, це 2-3% всього лише. Це дуже невеликі цифри і, звичайно, не можна говорити, що у нас йде відтік інтелектуалів. Ось тому, напевно, в першу чергу, люди виїжджають працювати руками. До речі, я вважаю, це позитивний момент, тому що людина, яка їде з пониженням свого соціального статусу, не зможе адаптуватися в тій державі і рано чи пізно все одно повернеться назад, сюди, в Україну.
Ці 2%, які вивчили мову, наскільки їм складно влаштуватися за фахом, якщо мовний бар’єр не є перешкодою? Наскільки важко отримати документацію, підтвердження професії, права працювати по ній?
– Все залежить від сфери діяльності. Якщо ми говоримо про тих же самих айтішників, де мова спілкування в більшій мірі англійська, то їм не становить будь-якої проблеми виїхати в Польщу, в Німеччину, ще якусь із країн, тому що якщо це, дійсно, айтішник і це фахівець , то у нього є можливість працювати. Якщо ми говоримо про таку сферу, як медицина, для того, щоб наша медсестра виїхала на роботу до Німеччини, зараз тут в Києві запускаються курси, це не реклама ні в якому разі, це один з прикладів. Медик 15 місяців вивчає німецьку мову і тільки потім наступний етап – вони проходять підтвердження своїх знань, умінь і фактично тільки після цього вони можуть заїхати, працювати в Німеччині в якості медсестри.
Є статистика тих, хто хотів би залишитися?
– Є однозначно і, напевно, почнемо з того, що 77% опитаних – це люди, які виїжджають на роботу на термін до одного року. У нас з тієї ж самої Польщею йде міграція. Люди виїжджають, працюють, заробляють гроші, потім повертаються знову сюди в Україну. І в нашому ж опитуванні ми задавали питання – якби у вас була постійна робота, залишилися б ви на постійне місце проживання в тій країні, яка вам надала подібну роботу? Всього лише 15% заявили, що вони залишилися б, якби у них була там постійна робота. Але моє бачення все-таки полягає в тому, що все залежить від того, як будуть проходити зміни у нас в країні. Якщо ці зміни будуть проходити швидко, якісно, відповідно, будемо сподіватися, що ці люди повернуться до нас.
Чи є якісь зміни з лібералізацією візового режиму?
– Безвізовий режим не дає права працювати за кордоном. Він дає право заїхати, помилуватися краєвидами Європи і природно повернутися назад. Ніщо не заважало українцям і раніше спокійно купити турпутівку, заїхати в ту ж саму Німеччину, Польщу, Чехію, Угорщину і точно також там залишитися. Тобто, ті хто хотіли заїхати нелегально, мали таку можливість і раніше. В принципі і в Європі якщо й очікували сплеск, але не трудових мігрантів, а взагалі просто приїзду людей. Вони оцінювали цю цифру десь в плюс-мінус 10% до того, що є. Безвіз не призведе до збільшення нелегальної міграції. Це потрібно всім зрозуміти. Тому що, по-перше, Європа не зацікавлена в нелегалах. Штрафи досить серйозні. Один із прикладів – Чехія в березні провела у себе на підприємствах перевірку десяти тисяч суб’єктів господарювання. З усіх цих підприємств було знайдено всього-лише 300 нелегалів, серед яких було 85 українців. Якщо Польща в 2015 році видала українцям близько 760 тисяч запрошень на роботу, через легальні компанії, у яких є ліцензія на заняття діяльністю в сфері міжнародного працевлаштування, було працевлаштовано всього 6152 людини. Якщо Польща видала українцям в 2016 році 1,3 мільйона запрошень, то через легальні компанії було працевлаштовано всього-лише 9,5 тисячі осіб. Ми можемо говорити про те, що через легальні компанії виїжджає близько 0,7-0,8% всього потоку людей, які намагаються легальним чином заїхати на роботу в Польщу. Відповідно, говорити про те, що легальний ринок існує, фактично знаходиться на межі зникнення, на межі статистичної похибки.
А чому так відбувається? Тому що набагато дорожчими є послуги легальних компаній, ніж «сірих»?
– Я б не сказав, що все впирається у вартість. Напевно більшою мірою все впирається в те, що ліцензіат зарегульований. Він зобов’язаний дійсно давати правдиву інформацію. А тепер подивимось на зворотну ситуація, коли компанія працює на чорну, у неї немає ліцензії, перевіряючих і можна людям спокійно, що зарплата у Варшаві – дві тисячі євро. Хоча там ходять злоті. І наші громадяни з задоволенням погоджуються. Вони вірять, що десь є чудо і тільки для нього можуть знайти в Варшаві роботу на дві тисячі євро. Хоча за ці гроші, я впевнений, і поляки б працювали день і ніч. І відповідно, людей просто обманюють і збирають гроші, а далі ми самі розуміємо.
Що відбувається далі? Вони зникають з цими грошима, які вони зібрали з претендентів, або їх туди відвозять, а потім з ними відбуваються якісь нехороші речі?
– Варіантів досить багато. Один із прикладів, це червень. Компанія в Києві зібрала гроші з близько 300 осіб, 286 потерпілих, якщо я не помиляюся. Там був досить простий підхід: скільки у вас грошей є, туди ми вас і відправимо. Хочете в Норвегію – це побільше, хочете в Польщу – це трохи менше. Вони просто збирали гроші тут. Є нелегальні компанії, які займаються тим, що просто виготовляють робочі візи, а потім кажуть: нічого страшного, ви в Польщу заїдете і ви там знайдете собі роботу. Людина заїжджає, природно, не може знайти ні роботодавця, нікого і розчарована повертається сюди.
Чи можна щось робити, якщо з вами неприємність сталася? Кому поскаржитися? Подати в суд?
– Якщо ми говоримо про те, що з вас взяли гроші і не працевлаштували, то, я вважаю, що це півбіди. Гірше буде, якщо ви заїхали на територію суміжної держави або іншої держави, куди ви поїхали на роботу і потрапили до рук не зовсім охайних ділків. Давайте назвемо їх рабовласниками. Якщо ви перебуваєте за кордоном України, звичайно, вам допоможе наша консульська установа. Однозначно потрібно звертатися. Виїжджаючи в будь-яку країну, де ви хочете працювати, завжди повідомляйте рідних, близьких, куди ви їдете, давайте контакти тих, через кого ви виїжджали. Хоча б вам можуть допомогти, в тому числі, з території України. Якщо ж ви потрапили в руки шахраїв тут, на території України, потрібно йти в поліцію. Там писати заяву, подавати звернення в суд і моя рекомендація все-таки звертатися до журналістів.
Якщо немає угоди?
– Джентльменам вірять на слово. Якщо ви просто віддали гроші, що сказати. Ви знаєте, це дуже поширене по Україні. До нас телефонують люди і розповідають. Ось конкретний випадок. Місто Дніпро, двоє молодих людей віддали гроші. Вони нас набирають, дзвонять, просять про допомогу. Ми питаємо контракт, якого, виявляється, немає. Добре, давайте паспортні дані людини, якій платили гроші. Паспортних даних немає. А прізвище, ім’я, по батькові, де живе людина і його мобільний телефон? Відповідають, що знають тільки, що його кличуть Роман. Як в такій ситуації можна знайти шахрая?
Є статистика, наскільки часто українці потрапляють в такі ситуації?
– За період з 1991 до 2016 року статистика, яку оголошують у Мінсоцполітики, говорить про цифру в 180 тисяч чоловік. Це колосальні цифри. Яскравий приклад – це 2016 рік навіть в Києві – оголошення про набір кур’єрів. Коли набирали кур’єрів, причому зарплати досить високі, входили обов’язково виїзди у відрядження за кордон. За деякими оцінками до півтори тисячі осіб ними передавали наркотики. Вони не знали про це і говорили, що треба відвезти айфон. Вони везли, а там були наркотичні препарати і тепер вони перебувають у в’язницях Росії. На жаль, це страшний факт, але це те, що є. І якщо говорити про Європу, це, звичайно, в меншій мірі присутнє. Більшою мірою українці все-таки ризикують потрапити в ситуацію, коли вони виїжджають на роботу. З ними не укладають контракт. Їм обіцяють платити трохи більше, ніж легальна зарплата. Коли закінчується випробувальний період – місяць, тоді з людину звільняють без грошей . Природно, в такому випадку дуже складно щось комусь довести. Хоча навіть цей випадок – це ще не настільки смертельно. Гірше інше, коли наші люди працюють на будівництвах за кордоном, з ними трапляються ті чи інші події. Будівництво – це високий ризик і людину фактично викидають на вулицю часто навіть з поламаними ногами. Я просто знав про такий випадок. Дуже сумно, але це факт.
Перша двійка західних країн – це Польща і Чехія. Наскільки там законодавчо для трудових мігрантів закріплені соціальні гарантії? Або це залежить від волі роботодавця?
– Людина, коли приходить на роботу, їй в будь-якому випадку повинні дати контракт, який написаний на двох мовах – на мові країни оригіналу, польський, умовно, і на українській мові. І людина повинна розуміти, що вона підписує і якщо погоджується працювати нелегально, відповідно, повинна розуміти, що в такому випадку сама позбавляє себе всіх прав, тобто лишає без захисту. Але знову ж таки, це вибір людини. Ті, хто хочуть працювати легально, завжди знайдуть свого роботодавця. Буквально минулого тижня у мене була зустріч з представником однієї польської компанії. І цей представник розповів, що українці все частіше і частіше приходять, і якщо з ними не укладаєш контракт, вони не залишаються у роботодавця та йдуть. Тобто і наші люди вже розуміють, і поляки розуміють, що часи, коли можна було працевлаштовувати людей на чорну, вже залишаються в минулому.
Джерело: Голос Столицы