У Польщі сподіваються, що до них приїдуть працювати дві тисячі лікарів і п’ять тисяч медсестер із України. Тим часом міністр охорони здоров’я Максим Степанов закликає підняти зарплату медикам, інакше українська медицина матиме катастрофічний брак фахівців. Нині уже бракує вузько-профільних спеціалістів. В Національній службі здоров’я України (НСЗУ) пояснюють, що медики можуть очікувати на високу зарплату вже цього року, а відтік лікарів не критичний. Чому українські медики їдуть за кордон і чи спинить трудову еміграцію підвищення лікарям заробітної плати? Та що буде із медреформою у найближчий час?
Яка зарплата у лікарів в Україні?
Нині в електронній системі охорони здоров’я зареєстровано 96835 лікарів. Проте, з 1 квітня 2020 року уже звільнилося понад п’ять тисяч медиків. У Національній службі здоров’я України пояснюють, що серед звільнених половина – люди похилого віку. А на їхнє місце прийшло понад тисяча молодих фахівців. Утім, у службі визнають, що на ринку праці нині дійсно бракує вузькопрофільних спеціалістів. Лише 14 фахівців зареєстровано за напрямом трансплантологія, імунологів – 21, токсикологів – 22.
У НСЗУ відзначають і брак лікарів-анестезіологів. Середня зарплата лікаря в Україні становить близько 9 тисяч гривень, якщо не враховувати роботу із «ковідними» хворими. У разі із тривалим контактом із інфікованими хворими – лікар отримує надбавку. Володимир Лиходієвський – 29-ти річний лікар-анестезіолог однієї із столичних лікарень. Він працює із перших днів епідемії коронавірусу у реанімації інфекційного відділення.
До пандемії COVID-19 йому доводилося підпрацьовувати на 5 роботах, аби його середній дохід міг дозволити комфортно себе почувати. Нині із так званими «ковідними» – зарплата вища. «Трішки не доходить до тисячі доларів, але ця сума дозволяє мені не рахувати кошти, коли я хочу щось купити в супермаркеті», – каже Лиходієвський. Нині у його відділенні є все необхідне для роботи – рятувати життя людей. Так було не завжди.
До пандемії зарплата лікаря сягала не більше десяти тисяч гривень, а навантаження у реанімації велике. Від цього у відділенні звільнилося кілька працівників молодшого медперсоналу (медсестри та санітарки). Згодом, хвалиться лікар, у відділення на роботу прийшло двоє молодих лікарів.
«Знаєте, що їх туди заманило – в ту інфекційну реанімацію? Їх туди заманила зарплатня. Саме тому вони там працюють. Не десь, деінде, не у приватних лікарнях і так далі. Вони працюють там. Не лише за зарплатню, звісно. Але це основний мотивуючий чинник. Крім того нова сучасна апаратура, на якій цікаво працювати. Маніпуляції, які цікаво проводити молодим фахівцям», – каже лікар. Та рано чи пізно емідемія завершиться, а 300 відсотків від окладу приберуть з порядку денного і лікар повернеться до докарантинного бюджету. Фінансове питання неодноразово змушувало молодого фахівця замислюватися над пошуком кращої долі за межами України.
«Такі думки, я гадаю, у кожного лікаря виникають постійно. Коли я працював в університеті й викладав пари вживу студентам іноземцям… Більшість із них були мотивовані вчитися на лікаря, бо в їхніх країнах висока зарплата. Коли вони дізналися, яка зарплата в лікаря в Україні, вони мені сказали – ви знаєте англійську мову, ви маєте медичну спеціальність, то що ви досі тут робите?», – переповідає розмову із студентами-іноземцями Володимир.
Хто поїхав з України?
Скільки українських медиків виїхало працювати за кордон не знають навіть у Всеукраїнської асоціації компаній із міжнародного працевлаштування. Там такої статистики не ведуть. Там кажуть, що, як правило, за кордон їде молодь до 35-ти років. «Це ті люди, які хочуть щось змінити у своєму житті, які розуміють, що життя одне. І його потрібно використовувати з максимальною ефективністю. Люди, які бачать, що Україна, насправді, не змінюється, бачать, що їм не стає жити краще. Тому і виїжджають назавжди», – розповідає президент всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник.
Він пояснює, що у випадку з медиками, Польща покращила клімат для трудової міграції лікарів під час пандемії COVID-19. Нині в сусідніх країнах спростили процес нострифікації (підтвердження) дипломів для українських лікарів, які бажають працювати у Польщі. Відтак, прибравши бюрократичні перешкоди, поляки заманюють у свою країну висококваліфікованих українських спеціалістів у медичній сфері зарплатою і кращими умовами праці. Утім, там і вищі вимоги до медпрацівника.
Кращої долі поїхав шукати нікопольський фельдшер Анатолій Лякішев. Йому 25 років, в екстреній медицині пробув три роки і зрозумів, що так далі бути не може. «В Україні ми жили впритик – від зарплати до зарплати. При тому, що ми вдома понабирали кредити, аби звести кінці з кінцями. То тут ми даємо собі раду без кредитів. На даний момент живемо теж стик-в-стик. Але не переймаємося, не рвемо на собі волосся, як в Україні, що у нас забракне грошей, ми постійно десь у когось позичаємо, чи у нас якихось продуктів бракує», – пояснює Анатолій
Лякішев працює у польській екстреній медицині. Перше, що впало в очі хлопцеві – можливості. Розхідні матеріали: гумові рукавички, халати, респіратори, лікарстава – усе це в достатній кількості. «Не потрібно за це все звітувати», – каже під враженнями він. Вдома звітувати доводилося за будь-який використаний препарат, та ще й за використання керівництво могло насварити, пояснює Анатолій. Хлопець переконаний, що брак грошей, бюрократизація системи охорони здоров’я не стимулюють медиків залишатися в Україні.
Натомість, чимало українців перебираються за кордон, зокрема у Польщу, де спростили бюрократичні перешкоди для українських медиків.
«Загалом, цей закон направлений на те, щоби закликати спеціалістів, для боротьби із коронавірусом. Поляки розраховують, що епідемія буде 5 років. Вони кличуть наших спеціалістів приїхати з умовами – що це буде не більше 5 років. За ці 5 років тут можна пройти всі бюрократичні процедури й залишитися працювати по своїй спеціальності», – коментує спрощену нострифікацію дипломів у Польщі Анатолій Лякішев.
Схожа ситуація у Чехії. Там теж діє спеціальна програма для медиків, які можуть виїхати на постійне проживання у цю країну за умови професійної роботи. Такою можливістю скористалася столична фельдшерка Анна Фролова. Вона 5 років пропрацювала у київській швидкій. Вона займалася улюбленою справою, та їй бракувало коштів для проживання. Стандартна ситуація.
«Настає такий вік, і ти розумієш, що навряд чи щось зміниться на краще. Чекати можна ще кілька років, але життя одне і, на жаль, немає стільки часу, аби чекати якихось змін. Пропрацювавши 5 років на швидкій допомозі, після освіти у Києві, я зрозуміла, що треба шукати щось іще. Я вже не кажу про ті моменти, виробничі травми, в яких ти опинявся сам. Якщо ти захворіла, чи десь на виклику, знаєте, скільки нападів на швидку допомогу, я вже не говорю про смерть чи ще щось, нічого від цього ти не отримуєш. Навіть виробничу травму: якщо тобі дали по обличчю на виклику, то її ще потрібно довести», – каже Фролова.
Думка перебратися за кордон у жінки була задовго до пандемії. Два роки вивчала мову, готувалася, шукала роботу. Цього ж року їй вдалося переїхати у чеське місто Брно. Уже минув місяць, як фельдшерка працює у лікарні на посаді медсестри й отримала уже першу зарплату. Контракт забороняє їй розголошувати деталі роботи та й зарплату, утім задоволення від роботи не приховує і додає: «У Києві я боялася, що моєї зарплати буде недостатньо, аби оплатити комунальні послуги. А тут, поки чоловік ще не працює, я сама можу забезпечити проживання і комфортно себе почувати», – каже жінка. Вона пояснює, що її переїзд – це вимушений крок у пошуку кращої долі.
«Життя одне. Зрозумійте, це не те що була ціль – кудись поїхати. Мені би дуже хотілося жити в Україні, розмовляти своєю мовою і ні до чого не пристосовуватися. Це теж не легко дитині в школі. Ми поїхали усі разом: я, чоловік та син. І всі в це занурилися. Це дуже не просто», – каже Фролова.
Чи можуть збільшити зарплату лікарям?
Збільшення заробітної плати – не панацея від еміграції, вважають у МОЗ, утім це може виступити як стримуючий фактор. А ось у НСЗУ (Національна служба здоров’я України) запевняють, що не все так страшно, як здається.
З 1 квітня в Україні запустили другий етап медичної реформи. Відтак, пояснюють в НСЗУ, керівники кожного закладу, який має контракт із службою – мають можливість самостійно розпоряджатися своїми коштами та, відповідно, визначати розмір зарплати медиків.
«У наших закладах вторинної ланки, в 1682 закладах, на рахунках зараз більше мільйона гривень. Якщо ми говоримо про те, що чи має система зараз можливість підвищити заробітні плати лікарям – так, має. Це відбувається у деяких лікарнях. Але чому це відбувається нерівномірно? Тому, що деякі головні лікарі дуже консервативні. Деякі бояться витрачати ці кошти, бо у них немає чергового папірця, який би пояснив що це можна, чи це не можна. Зараз система трансформується. Вона перебуває в активній фазі і керівники лікарень мають стати керівниками. І підходити до тих ресурсів, які у них є, до тих витрат, які у них є як справжні директори, як підприємці», – пояснює у коментарі Радіо Свобода директорка департаменту комунікації НСЗУ Тетяна Бойко.
Чи зможе трансформація української медицини зменшити відтік медиків за кордон? В НСЗУ впевнені, що так. Адже деякі лікарні нині вже показують зарплатню фахівців і у 60 тисяч гривень. Проте, на трансформацію медичної системи Україні знадобиться тривалий час. До прикладу, для схожої трансформації, пояснює Бойко, тій же Польщі довелося витратити близько семи років. В ухваленому бюджеті на 2021 рік на медицину передбачено понад 159 мільярдів гривень. З них лише майже 4,2 мільярди підуть на заробітну плату медпрацівникам.
Тож, згідно з цим документом, зарплата медпрацівників у 2021 році повернеться до середнього рівня докарантинних часів: а це близько 9 тисяч гривень лікареві, 7 тисяч гривень медсестрі та 5 тисяч гривень санітарові.
Джерело: Радіо Свобода