Рівно рік тому, коли з китайського Уханю стали надходити перші повідомлення про новий вірус, ще ніхто не знав про “локдаун”, “масочний режим” та “соціальне дистанціювання”. Проте за рік ці речі стали буденністю, а пандемія COVID-19 вплинула на усі аспекти нашого життя.
Щонайменше 88 мільйонів людей перетнуть межу бідності, у 10 трлн доларів можуть вилитися втрати доходів через проблеми з освітою, а 11 млн дівчат у світі вже ніколи не повернуться до навчання. Це лише деякі з глобальних наслідків коронакризи, які називають у Світовому банку.
Нова бідність
За останні 12 місяців пандемія найбільше вплинула на найбідніших на найвразливіших, виштовхнувши додаткові мільйони людей за межу бідності. Після того, як впродовж десятків років кількість людей, які живуть на менш, ніж 1,9 долара на день (показник бідності за стандартами Світового банку) постійно зменшувалася, коронавірус розгорнув цю тенденцію на 180 градусів. У 2020 вперше за життя покоління кількість бідних у світі знову стала зростати.
За підрахунками Світового банку, до найбідніших у 2020 додалися щонайменше 88 мільйонів людей. А за песимістичним сценарієм, остаточний рахунок може дійти до 115 мільйонів. Передусім, йдеться про Південну Азію та Африку. До чого це призведе? На думку експертів Світового банку, “багато з нових бідних опиняться у сфері неофіційної зайнятості, будівництві чи виробництві – у секторах, які найбільш постраждали від карантинних обмежень та обмежень на пересування”.
Трудові мігранти надсилатимуть додому менше грошей
Впродовж попередніх десятків років кошти, що їх відправляли додому трудові мігранти, відігравали суттєву роль у подоланні бідності в цих країнах та стимулювали розвиток. У 2019 грошові перекази мігрантів були співставними із прямими іноземними інвестиціями та міжнародною фінансовою допомогою. Проте поширення коронавірусу суттєво зменшило потік переказів. За останніми оцінками, до кінця 2021 трудові мігранти надсилатимуть додому на 14% менше. Як очікується, найбільше постраждають країни Центральної Азії та Європи.
В Україні кошти від трудових мігрантів також складають значну частку платіжного балансу. Ще у першій половині 2020 року очікували, що сума переказів цього року буде на 2 млрд доларів меншою, ніж у 2019. Проте за підсумками січня-листопада 2020 у НБУ повідомили, що загалом приватні перекази з-за кордону є навіть трохи більшими і становлять понад 11 млрд доларів, хоч саме суми, що надішли від оплати праці трудових мігрантів, які працюють за кордоном понад рік, дещо зменшилися.
Падіння економіки, втрата доходів та безробіття
Обмеження, які країни почали запроваджувати, щоб стримати поширення коронавірусу, а також надзвичайний тиск на систему охорони здоров’я навіть у найбагатших країнах не могли не відбитися на темпах економічного розвитку. Коронавірус і надалі несе безпрецедентні ризики і для світової економіки, і для доходів окремих родин.
А менші доходи домогосподарств – чи то через скорочення робочих годин або звільнення, чи через неможливість отримати державну допомогу – означатимуть нові ризики для того, що називається “людським капіталом”. Через брак грошей родини будуть змушені економити на тому, що впливатиме на їхнє майбутнє, – харчування, лікування та освіту.
Закриті класи
Навіть ще до початку пандемії світ вже перебував у кризовій ситуації з освітою. 53% дітей у початковій школі в країнах із низькими та середніми доходами не мали базових навичок читання. Через поширення коронавірусу школи та університети були тимчасово закриті у понад 160 кранах світу, а 1,5 мільярди школярів та студентів припинили навчання.
У Світовому банку вважають, що вплив коронакризи на освіту буде відчуватися впродовж десятків років, обмежуючи економічні можливості тих, кому не пощастило навчатися у цей складний час. За оцінками, втрати доходів через проблеми з освітою можуть сягнути 10 трлн доларів або майже 10% світового ВВП.
Гендерна нерівність
Ще одна сфера, де коронавірус змінив поступ вперед на відкат назад, – становище жінок. Ще на початку 2020 року експерти говорили про значний прогрес у тому, які економічні можливості мають жінки. У 1970 лише дві країни у світі законодавчо гарантували рівну оплату праці чоловіків та жінок. Їхня кількість поступово збільшувалася. Проте навіть зараз понад дві третини країн світу мають що вдосконалювати у питанні оплати праці жінок.
Але під час коронакризи жінки втрачали роботу частіше за чоловіків. Так відбувалося через те, що від цієї кризи найбільше постраждали саме ті галузі, де працюють переважно жінки, наприклад, туризм і торгівля. На додачу до цього у бідних країнах та країнах із середніми доходами жінки також переважають у секторі неофіційної зайнятості.
Але наслідки є не лише для дорослих жінок, але й для дівчат. У багатьох країнах від них очікують того, що вони візьмуть на себе піклування за іншими членами родин. Це зводить нанівець надії на освіту для них, а відтак, і на гідну роботу. За підрахунками UNESCO близько 11 мільйонів дівчат вже ніколи не повернуть до навчання через коронакризу.
Джерело: ВВС