Масова трудова міграція з України за останні роки набула масштабів національного лиха. Вона набирає обертів в умовах провальної економічної політики влади, яка використовує її для зниження градуса соціальної напруги і зменшення показників безробіття. Системно рішенням проблеми трудової міграції ніхто не займається, але днями група депутатів зареєструвала в Раді законопроект, за допомогою якого сподіваються врегулювати низку пов’язаних з явищем проблем. Утім, навіть якщо його ухвалять, поліпшити ситуацію глобально це не допоможе, вважають експерти. За їхніми словами, якщо до вирішення трудової міграції і далі не підходити системно, наслідки будуть дуже серйозними і незворотними.
Депутати згадали про гастарбайтерів
Після тривалої відсутності ініціатив і спроб влади врегулювати явище трудової міграції з України 6 травня група депутатів від різних політсил зареєструвала в Раді проект закону “Про внесення змін у деякі законодавчі акти щодо подолання та запобігання негативним наслідкам масової трудової міграції українців за кордон”. Документ у разі ухвалення передбачає заборону для компаній, які працюють у сфері міжнародного працевлаштування брати плату за працевлаштування за кордоном з потенційного здобувача роботи. Також він передбачає спрощення умов для прийому на роботу в Україні іноземців шляхом скасування вимоги до розміру мінімальної зарплати. Як пояснив голова Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник, йдеться про дискримінаційну норму, яка зобов’язувала вітчизняних працедавців платити іноземцям суму не менше, ніж 10 мінімальних зарплат (тобто близько 42 тис. грн на місяць).
Директор з персоналу компанії METRO Cash and Carry Ukraine (3 тис. співробітників) Ірина Брижак вважає, що це одна з серйозних проблем, яка не дозволяє компаніям заміщати співробітників, які виїхали, іноземцями. Справа в тому, що часто вони потрібні на посадах, які не вимагають високої кваліфікації. Іншими словами, вантажнику або прибиральниці, які не мають громадянства України, доведеться платити 42 тис. грн, що, звичайно ж, економічно недоцільно.
Навіть якщо дискримінаційну норму скасують, сподіватися на швидкі зміни і приплив робочої сили з-за кордону було би передчасно. “Законодавчі бар’єри для залучення робочої сили з-за кордону, які мають місце в Україні, безумовно, становлять величезну проблему. Проте навряд чи з допомогою їх усунення можна сподіватися на швидке поліпшення ситуації. Рівень життя в нашій країні дуже низький, що є додатковим ускладненням. До того ж має місце набагато менша терпимість до сторонніх культурних і релігійних явищ, ніж у країнах Європи. З цієї причини навіть сирійські біженці, які перебувають у досить скрутному становищі, прагнуть їхати у Францію, Німеччину, але не в Україну”, – сказав виконавчий директор міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко.
Трудова міграція з України набирає обертів в умовах провальної економічної політики нинішньої української влади, зростання комунальних платежів і цін на продукти харчування всередині країни і повної бездіяльності влади щодо цього явища, кажуть експерти. “Українська влада всі ці роки практично нічого не робила для вирішення проблем, пов’язаних з трудовою міграцією. Я б не виключав того, що (принаймні на початковому етапі) бездіяльність влади була усвідомленою. Міграція, як це не парадоксально, як масове явище була навіть вигідною. Вона допомогла запобігти протестним настроям і знизити соціальну напругу. Якщо б не було трудової міграції, то показники безробіття в Україні могли би бути в півтора рази вищими, ніж ті, які є зараз”, – сказав Олег Устенко.
Але зараз від відтоку робочої сили страждає бізнес, а незабаром може страждати і вся країна, адже держава не отримує від гастарбайтерів податків, але буде змушена платити їм пенсії та інші соцвиплати.
Міністерство закордонних справ досі навіть не уклало договори з країнами, в яких працює найбільше українців, сказав економіст Олександр Охріменко: “Це договори про трудову міграцію, які можуть врегулювати такі питання, як-от податки, пенсії і трудові конфлікти. Але поки МЗС займається чим завгодно, але не тим, чим потрібно”.
Потрібні системні кроки, а пропонований законопроект, який стосується лише кількох аспектів проблеми, глобально ситуацію не поліпшить, відзначають експерти. Водночас він укотре окреслив масштаби лиха, яких набула за останні роки трудова міграція з України.
Масштаби лиха
За даними Світового банку, Україна знаходиться у групі країн-лідерів за динамікою трудової міграції, сказав економіст Олексій Кущ. Згідно з висновками провідних українських експертів у сфері демографії та економіки, Україна сьогодні стоїть перед критичною ситуацією втрати робочої сили, йдеться в пояснювальній записці до документа: “Ця загроза сформувалася внаслідок дій багатьох чинників, зокрема різниці в економічному розвитку між Україною та її сусідами, політичної нестабільності в країні, запровадження нової міграційної політики в багатьох країнах ЄС, які спростили залучення українців у процес виробництв на їхній території”. Розмір як мінімальної, так і середньої зарплати в Україні значно нижчий у порівнянні з усіма країнами ЄС, включаючи країни Східної Європи. Компанії на території колишньої Східної Німеччини платять працівникам у середньому 2700 євро, а в Західній Німеччині – 3300 євро. Розмір мінімальної зарплати в Німеччині – 1600 євро. У Польщі середня зарплата становить 1150 євро, а мінімальна – близько 550 євро. В Україні з 1 січня 2019 року мінімальна зарплата становить 4170 грн, або приблизно 150 дол., а середня зарплата коливається в районі 9 тис. грн.
За даними Міністерства соціальної політики, на яке посилаються автори законопроекту, за кордоном постійно працюють 3,2 млн українців, а загалом до процесу трудової міграції залучено до 9 млн осіб – чверть населення країни. І якщо у 2013 році кількість трудових запрошень для українців від Польщі становила 218 тис., то вже в 2017 році зросла до 1,7 млн. “Ці показники наочно демонструють масштаби явища, яке відбувається в нашій країні. Роботодавці та інвестори в Україні відчувають нестачу робочих рук різних кваліфікацій, навіть з конкурентною зарплатою. Все це знижує конкурентоспроможність країни і стримує залучення прямих іноземних інвестицій, які насамперед можуть стимулювати зростання економіки і сприяти соціально-політичній стабільності”, – говориться у пояснювальній записці до законопроекту.
Мінусів набагато більше, ніж плюсів
Не можна не відзначити, що негативних наслідків цього явища набагато більше, ніж позитивних, зазначає Устенко. Коли мова заходить про плюси від трудової міграції, її прихильники традиційно називають два аспекти: валютні перекази мігрантів в Україну та 0,5% зростання ВВП за рахунок цих надходжень. Зокрема про це говорить Олександр Охріменко: зростання ВВП в Україні в 2018 році на рівні 3,4% – більшою мірою заслуга грошей гастарбайтерів, які з урахуванням готівкової валюти інвестували в економіку України близько 20 млрд дол. у 2018 році.
Однак не варто забувати про підводні камені. Тему трансфертів у нас надмірно міфологізовано. Як правило, коли мова заходить про валютні перекази з-за кордону, аналізується “гола цифра”, а не їхня структура, каже Олексій Кущ. Він зазначає, що за даними Світового банку, загальна сума приватних трансфертів торік склала 14 млрд дол., а НБУ дає дещо інші дані – 11 млрд дол. “Розбіжність можна пояснити тим фактом, що приблизно 3 млрд дол. українці витрачають на проживання в країнах, де працюють. Там же платять податки: кілька сотень мільйонів доларів на рік”, – сказав експерт.
“З 11 млрд дол., які надходять в Україну, до 3 млрд дол. припадають на схемні операції, коли за фіктивними договорами на виконання послуг на ті ж ФОПи заводиться валюта, яка потім використовується в тіньовій економіці і в корупційному обігу. З решти 8 млрд дол. частина йде як оплата роботи українських фахівців на аутсорсингу (ІТ) або як оплата за продаж товарів “хендмейд” на міжнародних торгових майданчиках. Таких фахівців від 150 до 200 тисяч, і це так звана внутрішня міграція. Що стосується переказів від трудових мігрантів, які перебувають за кордоном понад рік, то їхній внесок украй невеликий – менше 1 млрд дол”, – пояснив Олексій Кущ.
Що стосується маятникової міграції, за його словами, на неї припадає лише кілька мільярдів надходжень. “Водночас, перебуваючи в Україні, 3 млн постійних мігрантів і 5-6 млн маятникових могли би виробляти понад 60 млрд дол. ВВП, якби для цього було створено умови. А це 50% від нинішнього рівня валового продукту. Замість цього маємо кумулятивний вплив на рівень ВВП у розмірі 0,5% та вирівнювання платіжного балансу на кілька мільярдів у профіциті, що варто розглядати як лише короткостроковий позитивний ефект. Перед нами своєрідні терези, на одній шальці до 8 млрд дол. і 0,5% зростання ВВП в умовах міграції, а з іншого – 60 млрд дол. і до 50% зростання ВВП за умови її припинення”, – говорить Кущ.
Не може не викликати занепокоєння і той факт, що щорічно в загальній структурі доходів українських трудових мігрантів питома вага переказів у країну своїм сім’ям скорочується, сказав Олег Устенко: “А це вже свідчення того, що все більше сімей возз’єднуються, забирають дітей і залишаються жити за кордоном. Тобто, якщо раніше, наприклад, у людини за кордоном працювала дружина і відправляла перекази в Україну, то після переїзду у неї зникає необхідність переказувати в країну гроші”.
Що буде, якщо залишити все як є
Якщо в короткостроковій перспективі не буде вжито кроків щодо поліпшення економічної ситуації всередині країни, створення умов, які мотивують людей не виїжджати з України, наслідки для держави можуть бути серйозними і незворотними, попереджають експерти. “Трудова міграція формує середньо- і довгострокові ризики для уповільнення економіки, не кажучи вже про посилення фіскального навантаження на інших, коли ті, хто трудиться в Україні, повинні забезпечувати пенсії для батьків тих, хто тимчасово виїхав, та утримувати соціальну інфраструктуру країни (медицину, освіту), а також фінансувати виплату субсидій та інші витрати бюджету”, – каже Олексій Кущ.
Зростання фіскального навантаження на громадян, які не виїхали з країни, – серйозна проблема, погоджується Олег Устенко: “Зокрема, гостро постає питання фінансування Пенсійного фонду, який вже зараз має серйозні проблеми з наповненням. І це на тлі погіршення демографічної ситуації і старіння населення”.
Прямим наслідком зростання трудової міграції є те, що Україна втрачає потенціал для економічного розвитку, знижується привабливість для входження інвесторів у економіку країни, яка не має достатніх трудових ресурсів і відповідно не може генерувати економічне зростання. За словами Олега Устенка, це нагадує голодну кризу в Ірландії в середині 19-го століття: “Тоді спостерігалася дуже сильна міграція з країни, яка на довгий період втратила трудові ресурси, а також можливості для економічного зростання”.
Джерело: 112.ua