У минулому році Литва видала 34,5 тисячі трудових віз або викликів на проживання на підставі наявності робочого місця. Майже дві третини з них отримали українці. Про це повідомили в Департаменті міграції країни. За словами експертів, найчастіше наші громадяни в Литві працюють далекобійниками і будівельниками. Через зростання мігрантів їх заявки не встигають обробляти в департаменті міграції Литви.
Чим приваблює українських робітників Литва, розповів президент асоціації підприємств з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник в ефірі радіостанції Голос Столиці.
Хто і навіщо їде до Литви?
– Мені здається, тенденція зрозуміла, їдуть українці, які хочуть заробити грошей для того, щоб підтримати свої сім’ї, можливо, оплатити навчання дітей, можливо, підтримати своїх старих батьків. Це люди, які їдуть в надії одержати більш високий рівень заробітних плат, ніж ті, які вони мають в Україні.
Наскільки зараз складно потрапити в Литву на роботу?
– По-справжньому, якщо у вас є роботодавець, який готовий вас прийняти, то документи оформляються відносно швидко – протягом місяця-півтора можна підготувати всі необхідні папери і виїхати на роботу в цю країну. Але, напевно, найбільшим бар’єром буде те, що все-таки як би там ми не говорили, але Литва досить невелика держава, і населення її становить близько 3 млн, і відповідно взяти величезну кількість українців на роботу у них не представляється можливим.
Яким чином відсіваються кандидати і які пропозиції розглядаються в першу чергу?
– Як в будь-якій країні, яка хоче прийняти мігрантів, Литва виставляє вимоги все-таки в першу чергу до кваліфікації людей. І, якщо, умовно кажучи, у вас немає кваліфікації, ви не фахівець, шанси, що ви потрапите на роботу в цю країну, прагнуть до нуля. Обов’язкова наявність диплома за тією спеціальністю, за якою ви хочете працювати. Наявність практичного досвіду хоча б від 2-3 років, тільки тоді вас будуть розглядати в якості потенційного претендента на роботу в цю країну. Якщо ж є людина, яка хоче працювати там різноробом, то у вас будуть досить великі складнощі, щоб держава дозволила вам в’їхати туди.
Близько 10 років тому країни Балтії, зокрема Литва, стикалися з проблемою внутрішньої нестачі робочих місць. Чи вирішилося це питання?
– Ви абсолютно праві, дійсно, ще 10-15 років тому були проблеми з працевлаштуванням в Литві, не вистачало робочих місць. Зараз Євросоюз активно вливає, скажімо так, гроші в розвиток інфраструктури, у створення нових підприємств на території Литви, на території Балтії. І жителі місцеві знають, що поруч є Швеція, Фінляндія, куди можна виїхати і заробляти в 2-3 рази більше, ніж вони отримують у себе на батьківщині. І, природно, ці країни пішли шляхом багатьох країн Євросоюзу, по шляху тієї ж Польщі, вони залучають вільні робочі руки, вони залучають фахівців для заповнення тих робочих місць, які у них є зараз вільними.
Крім Прибалтики, ви згадали Польщу. Наскільки охоче українців чекають в цій країні, і в цілому де на ринку Європи українців чекають?
– Якщо говорити про країни ЄС, країна номер один, куди можуть виїхати українці на роботу – це Польща. За попередніми оцінками Міністерства праці Польщі в 2017 році було видано 1 млн 800 тисяч запрошень на роботу. У 2018 році Польща розраховує, що буде видано вже близько 3 млн запрошень на роботу. Тобто зростання досить серйозне і говорити про те, що десь більш відкритий ринок для українців, не можна, тому Польща на найближчі роки залишатиметься найбільшим ринком робочої сили, який буде залучати українців. Якщо говорити про те, де ж українців ще чекають, фахівці потрібні в кожній країні ЄС, і в кожній країні світу. Проблема Європи зокрема полягає в тому, що населення старіє, населення вимирає, населення молодого віку стає все менше, і природно ЄС відчуває потребу, і в подальшому буде відчувати потребу, в вільних робочих руках.
Чим відрізняються умови праці та комфорт перебування працівників у залежності від країни ЄС?
– З урахуванням того, що в принципі правила гри по роботі в ЄС приблизно у всіх однакові – це восьмигодинний робочий день, це п’ятиденний робочий тиждень. Якщо говорити з точки зору комфорту, то умови у всіх ідентичні. Звичайно ж, ті, хто приїжджають на роботу не з країн ЄС, змушені конкурувати з місцевими працівниками, і тому природно працюють більше, і тому робочий день і в 10, і навіть часто в 12 годині не є, скажімо так, чимось дивним , і 6-й денний робочий тиждень також. Це все-таки пов’язано з тим, що українці, які заїжджають в ту ж саму Польщу, мають обмеження – якщо вони заїжджають по біометричного паспорту, вони мають право працювати не більше 90 днів, якщо вони заїжджають по робочій візі, то не більше 180 днів . З 2018 року в Польщі ввели окрему сезонну візу, то це не більше дев’яти місяців на рік. Природно, українці намагаються за цей відносно короткий термін заробити якомога більше грошей, щоб потім повернутися в Україну, пробути той термін, який вони зобов’язані знаходиться поза країною ЄС, і знову спробувати поїхати на роботу в Польщу. Це і обумовлює більш високу інтенсивність праці українських трудових мігрантів на ринку ЄС.
Якщо говорити про ринок трудової міграції всередині держави. Чи хтось їде до нас на заробітки?
– На жаль, Україна на нинішній момент в більшій мірі є країною транзиту трудових мігрантів, які хочуть заїхати до нас. Хтось намагається отримати паспорт, бо все-таки безвіз зіграв досить серйозну роль в підвищенні привабливості українського паспорту, і їхати далі на територію того ж ЄС. Тому говорити про те, що Україна на сьогоднішній момент часу є привабливою країною для трудових мігрантів поки не доводиться
На трудовому ринку України складається дивна ситуація: фахівці виїжджають за кордон, є безробіття, але фахівців все-одно не вистачає.
– Це проблема, яка виникла не сьогодні, це проблема, яка сформувалася, скажімо, деякими безвідповідальними кроками, в тому числі деяких політиків, які у нас були при владі в державі. І зараз ми просто пожинаємо плоди цієї самої недалекоглядності. Так, Україна і надалі буде відчувати проблему з фахівцями, в нас і далі будуть проблеми із залученням висококласних фахівців, які могли б працювати в будь-яких сферах, і не вистачає звичайних сантехніків, не вистачає зварювальників, не вистачає кранівників, не вистачає людей на заповнення звичайних вакансій навіть на конвеєрах. Ми знаємо про те, що інвестори, в тому числі з Японії, не можуть знайти людей в тій самій Вінницькій області на роботу на своє підприємство на виконання найпростішої роботи. Це тому, що сьогодні відчувається не просто брак фахівців а і робочих рук взагалі.
Джерело: Голос столицы