Близько 9 мільйонів українців працюють за межами батьківщини, з яких понад 3 мільйони – на постійній основі. Трудова імміграція навряд чи зупиниться найближчим часом, вважають експерти. Більш того, швидше за все, її темпи тільки прискоряться. Однак у влади є механізми для того, якщо не зупинити масовий відтік робочих рук і мізків за кордон, то його трохи пригальмувати. “Апостроф” з’ясував, чим небезпечна масова трудова імміграція для країни, і що потрібно зробити, щоб українці не шукали кращої долі на чужині.
Приблизно 1 мільйон українців щороку залишають батьківщину – такі невтішні дані нещодавно озвучив міністр закордонних справ Павло Клімкін. При цьому, на думку глави МЗС, найближчим часом така ситуація збережеться. Тільки в Польщі, зазначив Клімкін, сьогодні проживають 1,4 мільйона українців.
Раніше міністр соціальної політики Андрій Рева повідомив, що на постійній основі за кордоном працюють 3,2 мільйона українських громадян, при цьому тимчасово – до 9 мільйонів. З огляду на той факт, що в Україні – близько 24 мільйонів працездатного населення, цифра виглядає не дуже обнадійливо …
З Росії не з любов’ю
За словами президента Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василя Воскобойника, насправді число українців, що виїжджають щороку з нашої країни на заробітки невідомо нікому, а тому будь-які цифри, які озвучують чиновники або експерти, є приблизними.
“Основна частина трудових мігрантів з України їздять на роботу по два рази в рік, тому потрібно розуміти, що виїздів може бути багато, але в реальності більшість людей повертається додому. Це явище називається “маятниковою міграцією”. Люди, які читають про 1 мільйон українців, що виїжджають за межі країни в рік, думають, що населення нашої країни зменшується на таку ж цифру. В реальності, дійсно, спостерігається зростання кількості трудових мігрантів, але це явище поступове, не одномоментне”, – розповів Воскобойник.
Серед країн, куди їдуть працювати українці, лідирує Польща. Останнім часом працевлаштуванню в цій країні наших громадян сприяло введення безвізового режиму з країнами Євросоюзу в червні 2017 року – українці отримали легальне право на тимчасове працевлаштування.
Скільки зараз українців проживає і працює в Польщі, сказати важко, тому що “наші громадяни постійно їздять туди-сюди, і обчислити скільки їх живе в цій країні, досить складно, враховуючи, що багато працюють нелегально”, зазначив Василь Воскобойник, додавши, що можна говорити про цифру у 1-2 мільйони.
Поки конкуренцію Польщі в плані вибору місця для працевлаштування становить Росія, але країна-агресор в останні роки здає позиції. “За даними соціологічних досліджень, українці не хочуть їхати в Росію (тільки 8% вважають за краще цю країну) і поступово перебираються на роботу до Європи. За найближчі кілька років з Росії виїде більшість українців, які раніше віддавали їй перевагу. Але процес цей – поступовий, тому чекати результатів уже завтра не варто”, – розповів Василь Воскобойник.
Нові горизонти
Українці також працюють в Чехії, Італії, країнах Балтії. До речі, в кінці серпня прем’єр-міністр Чехії Андрій Бабіш заявив, що його країна не буде пускати до себе біженців з Близького Сходу і з Африки, “оскільки приймає людей з України”. В даному випадку глава чеського уряду використовував риторику польських чиновників, які раніше намагалися обґрунтувати свою відмову приймати біженців тим, що в Польщі спостерігається наплив українців. Наші співгромадяни, безумовно, намагаються отримати статус біженця і в Чехії, і в Польщі, а також в інших країнах Європи, але кількість “щасливчиків” мізерна. В результаті більшість громадян України залишаються в згаданих країнах в якості робочої сили.
Також в серпні майже непоміченим пройшло повідомлення світових агентств про те, що уряд Німеччини збирається прийняти доленосне рішення про значне спрощення умов працевлаштування у себе громадян держав, що не входять до Євросоюзу. Зокрема, буде скасовано положення, яке зобов’язує компанії пропонувати наявні вакансії в першу чергу громадянам Німеччини, перш ніж шукати претендентів серед іноземців. Крім того, представники цих країн отримають можливість приїжджати до Німеччини і протягом певного часу вже на місці шукати роботу, яка відповідає їх кваліфікації. При цьому сама процедура кваліфікаційного визнання стане швидшою і простішою.
На сьогодні, за даними Федерального бюро праці Німеччини, в країні не заповнені 1,2 мільйона робочих місць. Ясна річ, що українці навіть потенційно не зможуть претендувати на всі з них. Але те, що наші співвітчизники незабаром почнуть масово виходити на німецький ринок праці, також не викликає сумнівів.
“У випадку, якщо Німеччина відкриє свій ринок праці для українців, відбудуться різкі зміни з уподобаннями наших трудових мігрантів. Можна прогнозувати, що половина якщо не більше українців, які зараз працюють в Польщі, переїдуть на роботу до Німеччини. Там вони зможуть заробити в 2 -3 рази більше в порівнянні з Польщею. Також нова хвиля трудових мігрантів поїде з самої України на роботу в Німеччину. Соціологія показує, що саме Німеччина посідає перше місце в перевагах українців по роботі. Туди хочуть поїхати 37% наших громадян. При такому розвитку подій в Польщі утворюється великий дефіцит працівників, і польським роботодавцям доведеться підвищувати зарплати і соціальні стандарти для українських трудових мігрантів, тому що замістити кимось іншим таку масу працюючих не буде можливо. Природно, що і в Україні стане ще складніше знайти якісного фахівця: працюючи в Німеччині, можна отримувати в місяць до 2000 євро на некваліфіковану роботу, а фахівець зможе заробити в 5-6 разів більше ніж удома”, – зазначає Василь Воскобойник.
Вітчизна в небезпеці
Масова трудова міграція небезпечна, а, точніше, навіть дуже небезпечна для вітчизняної економіки – про це заявляють експерти і навіть визнають представники влади.
Виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко зазначив, що в країнах, в яких активно використовується людська праця – так званих labor intensive economies (трудомісткі економіки) – а Україна до них як раз і відноситься – трудова міграція “потенційно знижує перспективи економічного зростання в середньостроковій і довгостроковій перспективі”. При цьому, за його словами, якщо міграція активізується, то потенційно може статися “стиснення економіки”. “Другий негайний наслідок – це те, що доходи бюджету будуть зменшуватися, а на тлі зменшення доходів державного бюджету можливе зростання його дефіциту, а також необхідність скорочення видаткової частини державного бюджету, що, знову ж таки, позначиться і на громадянах і на стані економіки”, – розповів експерт.
На цьому негативні чинники трудової міграції не вичерпуються. Так, з від’їздом з країни найбільш активної частини населення відбувається стиснення споживчого ринку, в результаті чого зменшується потреба в інвестиціях, орієнтованих на цей внутрішній ринок. “Це означає, що поступово приплив іноземних інвестицій може знижуватися”, – говорить Устенко.
Також варто враховувати, що трудова міграція сприяє розвитку в країні демографічної кризи. “Україна знаходиться в демографічній ямі, коли з природних причин відбувається перевищення смертності над народжуваністю, населення старіє, а тут – ще штучне посилення тенденції за рахунок трудової імміграції”, – сказав фінансовий експерт Олексій Кущ.
За його словами, якби Україна була великою аграрною державою з невеликим населенням – приблизно на рівні 10-15 мільйонів чоловік, трудова міграція не чинила б такого негативного впливу на економіку і, можливо, навіть сприяла б поліпшенню рівня життя всередині країни. Як приклад він навів Казахстан, де крім аграрного також добре розвинений сектор видобутку природних ресурсів. Але в Україні населення становить близько 40 мільйонів чоловік, при цьому майже 12 мільйонів з них – пенсіонери. Крім того, на сході і в центрі країни зосереджені промислові мегаполіси, в той час як сама промисловість багато в чому заморожена, зазначає Олексій Кущ. “У нас ця система не працює”, – попереджає він.
Олег Устенко, в свою чергу, відзначає, що з України їдуть, в основному, люди, які не досягли пенсійного віку, які припиняють робити відрахування в власну економіку, і через це потенційно будуть посилюватися проблеми у Пенсійного фонду. “Навіть в поточній системі координат проблема Пенсійного фонду майже нерозв’язна. Якщо трудова міграція триватиме і залишатиметься значною, то колапс Пенсійного фонду просто настане раніше”, – сказав фахівець.
“Астанавітесь!”
Незважаючи на те, що масова трудова міграція є загальносвітовим явищем, в Україні вона має свої особливості, які в цьому питанні відрізняють нашу країну, наприклад, від тієї ж Польщі.
“Тут питання – в заміщенні, ким заміщувати? Поляки замістили свою трудову міграцію українцями, а ким будуть українці заміщати?”, – задає риторичне питання Олексій Кущ. За його словами, Україна на сьогодні, по суті, – найбідніша країна Європи – навіть Молдова за деякими показниками нас випереджає, в зв’язку з чим, громадяни інших країн, наприклад, з Африки чи Азії, просто не захочуть приїжджати працювати до України. Більш того, сьогодні українці їдуть не тільки в країни Європи, але також в деякі азійські та африканські держави, в яких рівень життя вищий, ніж в нашій країні, відзначає Кущ.
Олег Устенко має схожу думку. “Досвід показує: групи переселенців і вимушених мігрантів не хочуть залишатися на територіях менш розвинених європейських країн, тому, наскільки вдасться залучити в Україну подібного роду людей, – це відкрите питання”, – сказав він, додавши, що багато етнічних груп погано асимілюються в інших країнах, що також створює певні проблеми.
Тому владі потрібно думати над тим, як утримати власних громадян в країні. Це, наприклад, можна зробити шляхом підвищення рівня заробітної плати. “Потрібно довести середній рівень зарплат хоча б до еквівалента 500 євро”, – зазначив Олексій Кущ. Але просто підвищити зарплату – недостатньо. “У США бідним сім’ям, в яких є кілька дітей, відшкодовують частину сплаченого ними раніше прибуткового податку – тобто відбувається стимулювання зростання доходів домогосподарств. При цьому додатковими податками обкладаються великі корпорації. А у нас відбувається все в точності до навпаки”, – розповів фахівець .
Але головне – потрібно провести інституційну реформу, яка б забезпечила якість життя людей в довгостроковій перспективі. “Людина залишається працювати в країні не тільки тому, що вона може тут отримувати 500 євро, але і тому, що бачить перспективу на найближчі 20-30 років. А перспектива – це здоров’я, старість. Людина, пропрацювавши кілька років в Італії, зможе отримувати мінімальну пенсію в розмірі приблизно 300 євро. Вона зможе попрацювати трохи більше і вийти на наступний рівень – 500 євро. Чи є стимул у людини працювати в Україні, платити тут податки, щоб в результаті отримувати пенсію в розмірі 2000-3000 гривень в кращому випадку ? Або вона все ж поїде попрацювати в Італію і заробить собі 300 євро пенсії? Тому повинна бути створена пенсійна система, яка дасть людині впевненість, що старість її буде забезпечена, а також система охорони здоров’я, при якій в Україні буде добре жити не тільки молодим і здоровим, які мають роботу, але і людям, які мають проблеми зі здоров’ям. Все це буде впливати на уповільнення відтоку міграції”, – резюмував Олексій Кущ.
Джерело: Апостроф