Сторінка 169

Як безвізовий режим посприяв модернізації та євроінтеграції колишніх республік Югославії та деяких країн Східного партнерства. Потяг зупинився посеред безкрайньої рівни­ни. Позаду був регіон Сербії Воєводина, попереду — Угорщина. До вагона зайшов сербський офіцер прикордонної служби. Мирно оглянув паспорти. За деякий час прийшов його колега угорець. Із не менш спокійним виглядом проставив необхідні відмітки. Ніхто з мандрівників не виймав додаткових паперів чи документів. Десяток чи трохи більше хвилин — і колеса застукотіли далі. Безвіз у дії. Станом на 2014-й, коли відбувалася ця рутинна на той час сцена, безвізовий режим із ЄС у Сербії діяв уже чотири роки. Проблеми трапляються й досі. Попри це, лібералізацію візового режиму між п’ятьма державами регіону та ЄС можна вважати успіхом. На

6 березня президент Росії Владімір Путін підписав закон, який обмежує грошові перекази через платіжні системи у країни, де встановлено такі ж санкції щодо РФ. В першу чергу, це стосується України. За даними МЗС, у Росії наразі працюють понад мільйон українців. Минулого року вони переказали на батьківщину майже мільярд доларів – саме через платіжні системи. Це майже 1% ВВП. Україна і Росія почали обмінюватися фінансовими обмеженнями з жовтня 2016 року, коли указом президента Петра Порошенка були встановлені санкції проти шести російських платіжних систем. 16 березня цього року глава держави ввів ще й обмеження щодо п’яти російських банків на території України. А вже 22 березня російська Державна Дума відповіла забороною переказів коштів з Росії в Україну через

Все частіше житомиряни їдуть за кордон на заробітки. Прикро, що країну залишає розумна молодь, переконавшись, що досягти успіху «там» набагато легше. І втрачений потенціал для країни є набагато страшнішим, аніж грошові втрати. За кращим життям Значно змінилася ситуація й з географією трудової міграції: дедалі більше житомирян надають перевагу роботі в країнах ЄС та навіть готові залишити європейський континент у пошуках кращої долі. Натомість традиційно найбільший ринок трудової міграції до Росії поступово скорочується, хоча досі найбільше зароблених коштів передають саме з цієї країни. Майже кожен другий трудовий мігрант займається або будівництвом, або ремонтом. Близько 23% працюють на сільськогосподарських роботах, ще 10% – на домашніх роботах, по 3% мали досвід роботи в IT, догляді за дітьми, ресторанному

Київ, 04 квітня 2017 року. Про це домовились представники влади та підприємців сьогодні у Києві. Дерегуляція у сфері господарської політики повинна призвести до значного зменшення адміністративного тиску на бізнес. Саме тому вона є пріоритетним напрямком державної політики. Під час круглого столу “Назустріч бізнесу: спрощення виходу на ринки», що відбувся у клубі Кабінету міністрів, лунало багато закликів до продовження скорочення кількості дозвільних документів, що надасть змогу бізнесу розвиватись та не витрачати багато зайвого часу на отримання документів дозвільного характеру. Сьогодні ситуація залишається складною у деяких видах господарської діяльності. Наприклад, у сфері ліцензування нараховується 9 видів господарської діяльності, норми щодо ліцензування яких продовжують діяти в спеціальних законах України, при одночасному скасуванні самого документу дозвільного характеру. «Малий та

Ольга Богомолець, народний депутат України: Коли політики і чиновники, включно до найвищого рангу, намагаються уникнути відповідальності за свої справи, ховаючись за паспортами далеких острівних держав, я можу зрозуміти Президента України, який подає законопроект про заборону подвійного громадянства. Однак прийняття цього закону (принаймні в його нинішній редакції) несе за собою низку ризиків. Головним чином, для кількох мільйонів наших трудових емігрантів, котрі прагнуть бути корисними для своєї історичної батьківщини. З чиновниками (від голови сільради до голови держави), депутатами (від ради сільської до Верховної), очільниками українських політичних партій, керівниками великих державних підприємств і військовими – гадаю, все зрозуміло. Маючи представницький мандат від своєї держави, не можна служити державі іншій. Дружній чи недружній (тим більше тій, із якою нині