Якщо поточні демографічні прогнози у світі будуть точними, 2064 рік стане першим роком за декілька століть, коли народиться менше немовлят, ніж помре людей. Рівень народжуваності в Індії впаде нижче рівня, який спостерігався в Америці минулого року. Навіть за умови імміграції та успішної політики заохочування закордонного населення Америки лише трохи зросте. До 2100 року залишиться набагато менше мігрантів, яких потрібно залучати. Коефіцієнт народжуваності у світі досягне 1,7.
Тому рано чи пізно кожна велика економіка зіткнеться з демографічною кризою. Залежність урядів від необхідності сплати пенсій і системи охорони здоров’я буде посилювати фіскальний тиск в країнах. Позбавлене працівників та ідей, економічне зростання може припинитися, при одночасному зростанні державного боргу. Наскільки катастрофічною стане ситуація, залежить від того, як діятимуть політики в усьому світі, і чи готові вони проводити непопулярні реформи сьогодні, втрачаючи підтримку населення, аби уберегти нові покоління від неприємностей у майбутньому.
За даними МВФ, багаті країни повинні будуть щорічно витрачати 21% ВВП на людей похилого віку до 2050 року, порівняно з 16% у 2015 році.
Наприклад, в 2036 році буде вдвічі більше південних корейців старше 65 років, ніж молодше 18 років. Китай досягне подібного співвідношення до 2040 року. Америці наблизиться до нього у 2100-му році. До 2050 року керівництво Китаю матиме справу зі 100 мільйонів пенсіонерів — усім їм обіцяно базову державну пенсію. Вже третина місцевих пенсійних установ має дефіцит. За деякими прогнозами, державний пенсійний фонд Китайського уряду вичерпається до 2035 року. Високі пенсії в Європі та зростання соціального забезпечення в Америці означають, що Заходу теж загрожує подібна доля, хоча й трохи пізніше.
Старіння населення створює погані перспективи для економічного зростання. Дослідження показують, що літні працівники, як правило, менш продуктивні. Скоріше за все, економічне зростання в світі зупиниться, так само як і зростання рівня життя. МВФ вважає, що урядам багатих країн доведеться підвищити пенсійний вік на п’ять років до кінця століття, незважаючи на те, що очікувана тривалість життя буде сповільнюватися.
Боротьба за трудові ресурси вже ведеться в усіх розвинутих країнах. Україні потрібно не тільки включатися в цю боротьбу, а бути більш вигадливою, ніж інші, щоб не втратити перспективи своєї відбудови, розвитку та виживання, як країни.