Яким чином можна зупинити втрату ідентичності у величезної української діаспори за кордоном? Це питання стратегічне і до нього потрібно ставитися серйозно. Одного заклику президента повертатися додому буде замало. Цю проблему можна розділити на світоглядну та технічну частини. Українці не цінують свою приналежність до України, коли потрапляють за кордон. Вони намагаються якомога швидше перетворити своїх дітей на типових представників тієї країни, де вони мешкають. Їхні діти, скоріш за все, вже не будуть знати української мови та на саму Україну будуть дивитися, як на міфологічну землю своїх предків. Для того, аби завадити цьому, потрібно налагоджувати міцні культурні та ділові зв’язки з українцями за кордоном. Вони повинні довіряти представникам української влади, а ті, в свою чергу, повинні не брехати, не давати пустих та нездійснених обіцянок, а працювати на розвиток та підтримку українських громад за кордоном. Тільки після встановлення атмосфери довіри можна буде казати про повернення українців додому, про інвестиції успішних українців з інших країн в українську економіку та їхню роль представників нашої держави в інших суспільствах. Технічний аспект проблеми полягає в необхідності прийняття закону про подвійне громадянство, аби українець не позбавлявся свого українського паспорту, коли їде на постійне місце перебування за кордон. Крім цього, потрібно розробити чіткий та зрозумілий механізм захисту українців за кордоном. І тут не потрібно вигадувати велосипед. Достатньо подивитися на приклади роботи зі співвітчизниками в Україні американського, британського чи німецького посольств. На жаль, ця робота системно не ведеться і українці продовжують поступово зникати з мапи світу.