Пандемія посилила в українців бажання працювати за кордоном, а міграційні процеси останніх років майже вийшли з-під контролю. Про це свідчать дані Міжнародної організації з міграції (МОМ). За даними МОМ, карантин та локдауни не зупинили трудову міграцію. 2020 року в Україну повернулися лише близько 10% (300 – 400 тисяч) від усіх мігрантів із тим, щоб за першої можливості знову поїхати працювати за кордон.
Причина – несприятлива соціально-економічна ситуація, яка й створює передумови для міграційних процесів. Так, за даними Держстату, ВВП в Україні за минулий рік скоротився на 4%, і є досі нижчим за той, який був 2013 року. Рівень безробіття – 10%, що є найвищим після 2014 року, а рівень бідності – понад 23% (за межею бідності перебуває 8,8 мільйона громадян). Також несприятливою є демографічна ситуація.
– Міграція – це процес, який чітко реагує на зміни соціально-економічної та демографічної ситуації, – зазначає Олена МАЛИНОВСЬКА, докторка наук з державного управління, головна наукова співпрацівниця відділу соціальної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України. – На жаль, демографічна ситуація невтішна: з 2019 року нас стало майже на один мільйон менше (у 2018 – 42,4 мільйона, в 2020 – 41,6 мільйона). В основному через низьку народжуваність і переважання смертності. 2020 рік показав, що скорочення населення прискорюється, при цьому воно ще й старіє, зменшується частка дітей. Це лише розрахункові дані, бо ми чекаємо лише на перепис населення, можливо, ці дані будуть уточнені, але тенденція така. За умови демографічних негараздів міграція перетворюється на дуже важливий чинник: поповнення або навпаки – збільшення тенденції до депопуляції. Це залежить від соціально-економічної ситуації в країні. Тут нам немає чим похвалитися… Економічна міграція в Україні – це масове явище. За даними соціологічного моніторингу, чи не третина громадян ствердно відповіла на запитання «Чи мають вони або члени їхньої родини особистий досвід трудової міграції?» Повернення через пандемію не набуло масового характеру. В основному ці особи мали намір за першої нагоди знову виїхати за кордон. Змінилися певні тенденції – зросла міграція до Чехії, Словаччини, Угорщини. Як і раніше, основною країною призначення є Польща. Також збільшилася кількість заяв українців щодо набуття тривалого або й постійного дозволу на перебування за кордоном, у тій самій Польщі.
За словами фахівців, пандемія призвела до перетворення частини тимчасової трудової міграції на постійну або тривалу. При цьому, як показав звіт МОМ, трудові мігранти продовжують бути найбільшими інвесторами країни: за даними Національного банку, в 2020 році рух по іноземних інвестиціях значно знизився, проте обсяги приватних переказів залишилися майже незмінними.
Голова Представництво МОМ в Україні Ан НГУЄН наголосив, що впродовж найближчих 30 років у ООН очікують, що кількість жителів планети зросте з 7 до 9,7 мільйона, міграція посилиться і супроводжуватиметься викликами, пов’язаними з кліматичними змінами, боротьбою за ресурси, а також війнами. Також, за оцінками МОМ, загалом у світі внутрішня міграція перевищує в сім разів обсяги міжнародної міграції. Внутрішня міграція – теж важливий тренд для України.
– В Україні внутрішні переміщення теж є масовими і важливими. Продовжується тенденція до урбанізації – зменшується кількість сільського населення і збільшується кількість міського. Зростають міста-мільйонники. Кілька років поспіль додатне міграційне сальдо Києва меншим є за додатне міграційне сальдо Київської області. Тобто зі зрозумілих причин, зокрема, через меншу вартість житла, зростають приміські зони великих міст – туди спрямовується потік (у Києві працює третина працездатного населення Київської області). Дуже поширеним в Україні є явище працевлаштування не в тому місці, де людина проживає: за даним досліджень Держстату, в нас є два мільйони таких осіб, – уточнила Олена Малиновська.
За даними аналітиків, не на багато, але, як показав аналіз, у останній рік у державі виросла кількість внутрішньо переміщених осіб (ВПО), що теж частково пов’язано з економічною ситуацією: люди змушені більше шукати допомоги в держави. Як і раніше, основна чисельність ВПО на території Донецької та Луганської областей, але також зростає їхня кількість у Київській області. При цьому 40% цих людей кажуть, що ні за яких умов уже не повернуться на Донбас.
Джерело: День