В Україні часто можна почути розмови про те, що бізнес відчуває надмірний регуляторний тиск, і при цьому держава його практично не підтримує. Але як показав досвід Польщі, надмірна підтримка також може обернутися негативними наслідками. Цезари Казьмєрчак, голова Союзу підприємців і роботодавців Польщі, спеціально для Forbes проаналізував польський досвід впровадження різних європейських програм стимулювання економіки і поділився висновками щодо доцільності їх застосування в Україні.
Так, після вступу Польщі до складу Європейського Союзу діяло чимало різноманітних програм стимулювання економіки з боку європейської влади. По-перше, це всілякі гранти, за допомогою яких можна було відкрити свою справу. По-друге, фінансування вже працюючого бізнесу, виділення коштів на його розвиток. По-третє, гранти на винаходи, розробки, інновації. Крім того, чималі кошти інвестувалися в розвиток національної інфраструктури. Сукупний обсяг таких дотацій був значним. Їх щорічний розмір досягав 3% ВВП Польщі.
Але лише через багато років поляки усвідомили, що бездумне дотування має чимало недоліків, головний з яких – нецільове і неефективне використання коштів, що надаються. Наприклад, якщо в контракті було зазначено, що фінансування того чи іншого проекту розраховане на три роки, то після закінчення цього терміну багато компаній просто припиняли свою діяльність. Це призводило до того, що розвиток проекту зупинявся, а в деяких випадках – заморожувався на півдорозі.
Щось схоже відбувалося і в сфері малого бізнесу. Одна з найбільших програм підтримки називалася 8.1. Її сенс полягав у тому, що практично будь-яка людина, яка хотіла відкрити в Польщі свій бізнес, використовуючи в його назві слово «інноваційний», отримувала грант у розмірі 1 млн злотих (приблизно 250 тис євро). Все це обернулося тим, що мало не 90% подібних проектів просто прогоріли, а отримані інвестиції ніхто не повернув.
З оглядкою на цей повчальний досвід сьогодні в Польщі виступають за те, щоб гроші надавалися у вигляді кредитів. Нехай навіть пільгових. Але на конкретних умовах і з чіткими умовами повернення. Більш того, найкращий варіант, щоб ці кошти були використані для великих інфраструктурних проектів державного масштабу. У той час як бізнес (малий і середній – перш за все) повинен мати право користуватися податковими пільгами, а також працювати без регуляторних бар’єрів.
Саме тому Польща продовжує йти шляхом дерегуляції, що означає зменшення бюрократії, спрощення різних процедур, пов’язаних з діяльністю підприємців. Причому цей шлях ще не пройдений, і законодавство в сфері держрегулювання постійно вдосконалюється.
Другий напрямок пов’язаний з оподаткуванням. Не так давно був оприлюднений законопроект «Про малу економічну діяльність», який радикально знизить податкове навантаження для початківця бізнесу, а також для підприємців з невеликим рівнем доходу. Планується, що новостворені компанії будуть сплачувати тільки один податок в розмірі 22,17% від обороту.
При цьому сума до 1200 злотих (половина середньої зарплати) повністю звільняється від оподаткування. Для індивідуальних підприємців оподаткування буде ще менш обтяжливим – 19% від обороту і обов’язковий внесок на соціальне страхування в розмірі 1150 злотих на місяць. Більш того, для деяких юридичних форм бізнесу в Польщі вже з 2016 року знижена ставка податку з 19 до 15% від обороту.
У той же час не менш важливе завдання – збільшити оподаткування великих компаній і корпорацій. Наприклад, на сьогоднішній день сукупне податкове навантаження в Польщі на малий і середній бізнес становить в межах 50%, на великий – близько 20%. Тому необхідно відновити податкову справедливість і заблокувати виведення капіталу в офшори великими платниками податків. Єдиний спосіб цього добитися – скасувати податок на прибуток, замінивши його податком на продаж.
Отже, якщо розглядати польський досвід через призму українських реалій, Україна ні в якому разі не може відмовлятися від пільг для підприємців, оскільки вони є фундаментом для розвитку економіки, і для великого бізнесу – в тому числі.
Якщо, наприклад, відбудеться ліквідація спрощеної системи оподаткування, Україна неминуче зіткнеться з ще більшим економічним спадом, деморалізацією підприємців і їх масовим відходом у «тінь». Безперечно, цілком можливо, що механізм єдиного податку вимагає перегляду. Наприклад, зниження граничного обороту, щоб виключити використання спрощеної системи для мінімізації бази оподаткування. Але забирати пільги цілком і повністю – нерозумний крок.
Взагалі, судячи з усього, в доступному для огляду майбутньому Україні слід проводити політику, спрямовану виключно на зміцнення національної економіки. І вже після цього виходити на інші ринки, конкуруючи там. Наприклад, приведемо США, які до 20-х років минулого століття були повністю закритою територією. В першу чергу необхідно надолужити те, що було упущено за роки соціалізму. Мова про збільшення інвестпривабливості, виправленні недоліків в регуляторно-правовому та податковому середовищі, а також про боротьбу з соціально-демографічною кризою. Адже не секрет, що Україна вже кілька років живе в умовах масової трудової міграції.
З одного боку, міграційні тенденції – цілком поширене в сучасному світі явище. Його не можна вважати негативним, оскільки переважна більшість переселенців вважають за краще повернутися додому, привозячи з собою інше мислення і досвід, які вони конвертують в валовий продукт вже у себе на батьківщині. Польща в першій половині 2000-х років це теж проходила.
Але з іншого боку – українській владі надзвичайно важливо не допустити втрату людського капіталу, до якої рано чи пізно може призвести неконтрольована міграція. І Польща готова надавати всіляку допомогу. Наприклад, Союз підприємців і роботодавців Польщі спільно з Всеукраїнською асоціацією компаній з міжнародного працевлаштування працює над концепцією змін до законодавства, які необхідні для того, щоб відрегулювати міграційні процеси. І вже найближчим часом вони мають намір представити цю концепцію українському урядові.
Джерело: Форбс-Украина